Морський транспорт

човна, яхти, катера, кораблі, катери, пароплави

«АРКТИК»

 

27 вересня 1854 року

 

 

Американський пасажирський пароплав, випливаючи з Ліверпуля в Нью‑Йорк, затонув після зіткнення із французьким пароплавом «Весту» в мису Рас. Загинуло 322 чоловік

 

В 1849 році на одному із засідань американського конгресу обговорювався стан американського судноплавства. На засідання запросили Эдварда Коллинза, власника однієї з найбільших вітрильних судноплавних компаній «Драматик лайн». Два рази на місяць суду Коллинза робили рейси між Нью‑Йорком Иливерпулем.

Конгрес доручив Коллинзу на урядові засоби побудувати потужні пароплави й витиснути англійську компанію «Кунард лайн» з трансатлантичної лінії. Нова компанія одержала назву «Коллинз лайн».

Коллинз підписав контракт, по якому він зобов'язався побудувати необхідна кількість пароплавів для лінії Нью‑Йорк - Ліверпуль із розрахунку двадцяти рейсів у рік: улітку - два рази на місяць, узимку - один раз. Для цієї мети треба було п'ять судів, на будівлю й експлуатацію яких правительство США надало Коллинзу щорічну субсидію в розмірі 385 тисяч доларів. Коли державних дотацій не стало вистачати, судновласник домігся збільшення виділюваної йому суми до 858 тисяч доларів у рік. Головний конкурент американців Кунард скаржився, що йому «розбивають вікна золотими монетами».

Маючи у своєму розпорядженні величезні суми, Коллинз діяв швидко й рішуче. Замість п'яти невеликих пароплавів (відповідно до договору), він дав замовлення на будівництво чотирьох, але зате більших і потужних. Це були гарні трищоглові трипалубні судна з міцним корпусом із кращих порід дуба. Ніс прикрашали скульптурні фігури тритона й русалок. Пароплави мали відмінні морехідні якості вони легко слухалися рулячи, не були піддані рвучкій хитавиці, хвилі зовсім не заливали палубу

Коллинз надав своїм пасажирам такі зручності, про яких ті часи можна було тільки мріяти: просторі каюти, зі смаком оформлені суднові приміщення, чудову кухню, парове опалення, перукарню, кнопки для виклику стюардів

Пароплави нової компанії «Арктик», «Атлантик», «Пасифик» і «Болтик» швидко завоювали гарну репутацію й стали користуватися популярністю як в американців, так і в англійців. У перші одинадцять місяців експлуатації більші й швидкохідні судна Коллинза перевезли 4306 пасажирів, а суду Кунарда за те ж час - менш 3000.

Але торжество американців виявилося недовгим. Жорстока конкуренція змушувала Эдварда Коллинза жадати від своїх капітанів іти на будь-який ризик, але закінчувати рейс у строго встановлений час. У результаті такої політики американський судновласник втратив не тільки своє краще судно, але й свою родину

20 вересня 1854 року «Арктик», маючи на борті 233 пасажира і 175 членів команди, вийшов з Ліверпуля в черговий рейс на Нью‑Йорк. Серед пасажирів на пароплаві перебували дружина Коллинза, його дочка й молодший син. Перший тиждень плавання пройшов без подій, і пасажири вже з нетерпінням очікували прибуття в Америку. Ранком 27 вересня «Арктик» перебував у сімдесяти милях від мису Рас, коли на море опустився туман. Пароплав продовжував іти колишнім курсом і колишньою швидкістю 12,5 вузла. Капітан Люс пам'ятав одне: він повинен прибути в Нью‑Йорк точно за розкладом, інакше його чекали більші неприємності

Після обіду пасажири почали розходитися по своїх каютах, а капітан направився на місток. Він узявся за поручні трапа, як раптом зверху пролунав розпачливий лемент вахтового помічника: «Право на борт!» І відразу корпус «Арктика» потряс сильний удар. Це був удар форштевня іншого судна. Що перебували на верхній палубі пасажири побачили праворуч невеликий залізний пароплав із трьома щоглами, що, як примара, розчинився в тумані. З його борта лунала французька мова. Пізніше вдалося встановити, що це був парусно‑гвинтовий пароплав «Весту». Як і «Арктик», він ішов у тумані на овний хід і не подавав ніяких сигналів зустрічним суднам

Зіткнення пароплавів відбулося майже під прямим кутом. Від удару ніс «Вести» ум'явся на чотири метри. По всіх ознаках судно от‑от повинне було піти до дна. Тому не дивно, що на французькому судні паніка охопила не тільки пасажирів, але й членів команди. Розгорнулася сама справжня битва за місця в шлюпках. Деякі кидалися за борт і плили до ледь видневшемуся крізь завісу туману «Арктику», що застопорив свою машину

Капітан «Арктика» Люс, швидко оцінивши ушкодження «Вести», відразу наказав спустити шлюпку, для того щоб підібрати находившихся у воді французів. При цьому він квапив своїх матросів: «Швидше ж! Їхнє судно піде до дну через кілька хвилин!»

Він уже збирався віддати команду спустити другу шлюпку, як йому доповіли про те, що машинне відділення заповнюється водою. Виявилося, що сам «Арктик» одержав у борті, поперед кожуха гребного колеса, три пробоїни. В напівметрі над ватерлінією шток якоря «Вести» прорізав довгу щілину. Дві інші пробоїни перебували під водою, причому більша з них мала довжину два метри й висоту півметра

За допомогою ручних помп команда «Арктика» спробувала завести на отвори пластир, але він не приставав щільно до борта, тому що пробоїни мали рвані вигнуті краї, а з іншої пробоїни стирчав якір «Вести». Закрити пробоїни дерев'яними брусами також не вдалося. Вода продовжувала надходити...

Тоді Люс наказав дати хід і запустити механічні насоси для відкачки води. Він молив Бога, щоб пароплаву вдалося перебороти 65 миль до мису Рас своїм ходом. Капітан не сумнівався, що французьке судно загинуло, тому йому треба було рятувати пасажирів і команду «Арктика». Правда, де‑те у тумані ще блукала спущена шлюпка з підібраними французами, але про пошуки її вже ніхто не думав

Пароплав повільно почав набирати швидкість. Море по‑колишньому було затягнуто туманом. Коли «Арктик» вийшов на заданий курс і машина працювала на граничних оборотах, перед самим його носом з туману зненацька зринула шлюпка, переповнена людьми. Це була шлюпка «Вести». Вона відразу потрапила під залізні плицы величезних коліс, і тільки одній людині вдалося зачепитися за свисавший з борта «Арктика» трос і врятуватися, інші ж загинули...

Пароплав наближався до мису Рас. Матроси для полегшення судна скидали за борт палубний вантаж, важкі залізні предмети, запасні троси, запаси вугілля - усе, що могло продовжити плавучість судна

Пасажирам наказано було зібратися на лівому борті на кормі. Пароплав продовжував повільно кренитися на правий борт і усе глибше осідав у воду. Швидкість пароплава зменшувалася з кожною пройденою милею, гребні колеса вже настільки поринули у воду, що плицы починали гальмувати рух судна уперед.

Незабаром капітанові доповіли, що вода згасила нижні топлення, тиск пари впав, тому довелося припинити роботу механічних насосів і перейти на ручні помпи. Рівно через годину після зіткнення на верхній палубі з'явилися кочегари: вода вже залила й верхні топлення. До берега залишалося всього 20 миль, коли «Арктик» втратив хід

Як тільки припинився стукіт машини, всі стоявшие на верхньої палубі кинулися до шлюпок. У перший вельбот почали влаштовувати жінок і дітей. Але хто‑те перерубав сокирою носові талі, шлюпка зірвалася в море, і її відразу обліпили упалі у воду люди. Із працею спустили другу шлюпку. Переповнена, вона відійшла від правого борта під командою другого помічника капітана

На судні почалася паніка серед членів екіпажа, які, забувши святий морський закон: «Першими - жінки й діти», рвалися до шлюпок. Так, у третій шлюпці, куди випливало посадити жінок і дітей, всі місця були зайняті командою. Талі не витримали ваги переповненої шлюпки, і вона кормою впала в воду. шлюпки, Що Залишилися, були оточені тісним кільцем пасажирів, і матроси нічого не могли зробити, щоб розгорнути шлюпбалки й талі. У метушні, що наступила головний механік з помічником і кочегарами силоміць захопили роз'їзну шлюпку, яка швидко відійшла від борта потопаючого «Арктика». На пароплаві залишилися капітан, його третій помічник і більше сотні пасажирів. І на всіх одна маленька шлюпка

Матроси гарячково прийнялися споруджувати пліт. Зрубали нижні реї, стеньги, скинули їх у воду й за допомогою шлюпки стали прикріплювати до них двері, меблі, дошки. Щоб останню шлюпку ніхто не захопив, капітан забрав з її весла. Але, замінивши весла дошками й кинувши незакінчений пліт, частину пасажирів на цій шлюпці відійшла від пароплава й зникла в тумані. Вони захопили с собою й третього помічника капітана, що повинен був допомогти їм добратися до берега. Причому, щоб помічник не пручався, його міцно зв'язали

Капітан Люс наказав роздати оставшимся на борті «Арктика» жінкам і дітям рятувальні пояси, але в цей час пароплав пішов до дна. Після зіткнення пройшло чотири з половиною години

Звістка про загибель «Арктика» прийшло в Америку через дві тижня. На шлюпках, дві з яких дійшли до мису Рас, а два минулі підібрані минаючими мимо судами, урятувалося всього 86 чоловік, причому серед них не було ні одного ребенка або жінки. У числі 322 загиблих була й родина власника судноплавної фірми Эдварда Коллинза.

«Весту» же благополучно прибула в Сент‑Джонс. Її капітан, бачачи, що носове перебирання після удару залишилася цілої, наказав для полегшення носової частини судна зрубати фок‑щоглу й перемістити частина вантажу у корму. Пароплав встиг увійти в порт до початку шторму

При зіткненні на «Весті» був убитий одна людина, біля десяти в паніці кинулися за борт і знайшли свою смерть у холодних водах Атлантики, близько 20 чоловік загинуло під форштевнем і гребними колесами «Арктика».

На цьому неприємності фірми «Коллинз лайн» не закінчилися. Через два роки після катастрофи, що осягла «Арктик», пропав без звістки пароплав «Пасифик» з 288 пасажирами й командою на борті. Судно випливало з Ліверпуля в Нью‑Йорк. Американські морські фахівці того часу думали, що «Пасифик», состязаясь у швидкості з англійським пароплавом «Персія», затонув в результаті зіткнення із плаваючим крижаним полем

Настільки велика кількість жертв остаточно підірвало довіру до компанії «Коллинз лайн» як в Америці, так і в Англії. Американський конгрес відмовив Эдварду Коллинзу в субсидії. Фірма зазнала краху, і, продавши два судна, що залишилася, припинила своє існування

 

[...]
Качан
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189]