Морський транспорт

човна, яхти, катера, кораблі, катери, пароплави

«ПРИНЦЕСА АЛІСА»

 

3 вересня 1878 року

 

 

Англійський річковий екскурсійний пароплав затонув на Темзі після зіткнення з вантажним пароплавом «Байуэлл Касл». У результаті «Великої темзенской трагедії» загинуло більше 700 чоловік

 

ДО 10 годинників ранку до пасажирської пристані на Темзі в Лондонського моста почали збиратися сотні людей. У ясний день вони вирішили зробити подорож по Темзі на екскурсійному пароплаві. «Навряд чи до наступного літа повториться така чудесна погода», - міркували лондонці, утомлені від кіптяви й шуму величезного міста. У причалу «Лебединий», по лівому бережу Темзи, у тіні Лондонського моста екскурсійний колісний пароплав «Принцеса Аліса», прикрашений прапорами й вимпелами, під звуки оркестру приймав пасажирів. Це був залізний колісний пароплав, що вважався одним із кращих у складі флоту фірми «Лондон стимбоут компани». Він відрізнявся від інших пароплавів витонченими обводами корпуса й слыл дуже популярним судном у лондонців. Дванадцять років підряд він робив регулярні одноденні круїзи по Темзі від Лондонського моста до Ширнесса й назад. Пароплав був порівняно невеликим по своїх розмірах: довжина його становила 65 метрів, ширина - 6,1 метра, висота надводного борта - 2,5 метри. Реєстровий тоннаж пароплава рівнявся всього 251 тонні. Компактна парова машина забезпечувала судну швидкість 12 вузлів. По действовавшим у ті роки британським правилам при плаванні у внутрішніх водах цей пароплав міг прийняти на борт 936 пасажирів, а по нормах, що діяли тоді, забезпечення безпеки людського життя на ріці на ньому були всього дві невеликі рятувальні шлюпки й дванадцять рятувальних кіл

В 10 годин 30 хвилин «Принцеса Аліса» відійшла від причалу й, розгорнувшись на середині ріки, пішла долілиць за течією зі швидкістю 11 вузлів. На її борту перебували більше 700 екскурсантів, більшу частину яких склали жінки й діти. Для залучення на екскурсію пасажирів компанія обладнала на пароплаві шикарний салун і найняла оркестр, і як тільки «Принцеса Аліса» відійшла від пристані, музиканти почали грати популярну мелодію. На верхній палубі почалися танці

Пароплав зробив короткі зупинки в Гринвічу, Вулвиче й Грэйвсэнде, де одних пасажирів перемінили інші. Плавання до Ширнесса пройшло без подій. З палуб пароплава пасажири любувалися окраїнами Лондона, мальовничими берегами Кента й Эссекса. Після тригодинної стоянки в Ширнессе, відведеної для пікніка, екскурсанти вернулися на борт пароплава

«Принцеса Аліса» відправилася в дорогу назад. Салун був переповнено, пасажири пили, безтурботно танцювали й розспівували пісні. В 6 годин вечора «Принцеса Аліса» зробила зупинку в Грэйвсэнде. Тут на пристані її чекали сотні екскурсантів, які, відвідавши знаменитий королівський парк Рочестервил Гарденс, поспішали засвітла добратися до Лондона найближчим пароплавом. Капітан «Принцеси Аліси» Вільям Гринстед, побоюючись перевантажити судно, прийняв на борт тільки половину бажаючих. Таким чином, на судні вже виявилася майже тисяча чоловік...

«Принцеса Аліса», уникаючи сильного відливного плину, ішла уздовж правого берега Темзи до мису Трипкок. У цьому місці закрут Баркингс‑Рич переходить у закрут Галлеонс‑Рич і русло ріки під кутом 45 градусів повертає на юго‑захід. До Вулвича залишалося ледве більше півтора кілометрів

У цей час долілиць по ріці за вантажем у Ньюкасл ішов вугляр «Байуэлл Касл». На його борті перебували два лоцмани: Дикс - річковий, обеспечивающий проводку до Грэйвсэнда, і морський лоцман Чапман, що повинен був вести судно далі. В 19 годин 35 хвилин капітан «Принцеси Аліси» помітив ходові вогні пароплава, що йде назустріч, з якого у свою чергу лоцман Дикс побачив червоний лівий бортовий вогонь «Принцеси Аліси», що відкрився з‑за мису Трипкок. Ширина Темзи в місці зустрічі судів рівнялася третини милі, видимість була відмінною. У ті роки в Англії ще не існувало єдиних правил розбіжності морських і річкових судів на фарватері ріки. Судна могли розходитися будь-якими бортами залежно від ситуації

Розуміючи, що зустрічне судно йде проти плину й обгинає мис Трипкок, лоцман «Байуэлл Касл» Дикс вирішив, що воно відверне до північного (лівому) бережу ріки, де відливний плин, на його думку, набагато слабкіше. Тому він мав намір наблизитися до південного берега ріки й розійтися з колісним пароплавом лівими бортами. Але капітан «Принцеси Аліси», що мав правий лоцмана, був іншої думки: він прийняв рішення не перетинати курс зустрічного судна й продовжувати йти уздовж південних берегів. Але Гринстед занадто пізно став перекладати кермо на лівий борт. Коли судно вийшло з‑за прикриття мису, потужне плин виніс його на стромовину ріки. На «Байуэлл Касл» тепер бачили зелений вогонь правого борта «Принцеси Аліси», він був підставлений під удар. Лоцман Дикс міг урятувати положення, якби швидко повернув уліво, але кермо «Байуэлл Касл» був уже покладений на правий борт. Зіткнення стало неминучим

До моменту зближення пароплавів наступила темрява, і кожний з капітанів міг судити про курс зустрічного судна тільки по положенню ходових вогнів, але вони не зрозуміли маневрів один одного. Гудки для передбачуваних маневрів у ті роки на Темзі ще не застосовувалися

Вугляр своїм прямим форштевнем ударив у правий борт «Принцеси Аліси» ледве за гребним колесом. Ніс пароплава місткістю майже півтори тисячі реєстрових тонн, зруйнувавши машинне відділення, фактично розрізав корпус судна навпіл.

Перед зіткненням капітан Гринстед, що перебував на ходовому відкритому містку, розташованому між кожухами гребних коліс, крикнув в машинне відділення: «Стоп, машина!» У цей час кермової потягнув долілиць рукоять парового гудка. Його звук не заглушив рева тисячної юрби

Після удару ніс «Байуэлл Касл» якийсь час залишався в пробоїні борта «Принцеси Аліси», що ще трималася на плаву. Але капітан вугляра Томас Харрисон зробив непоправну помилку: він дав у машинне відділення команду: «Повний задній хід!» Форштевень пароплава звільнився з пробоїни, куди потоком заюшила вода. Дія цієї драми тривало всього чотири хвилини. Як тільки «Байуэлл Касл» відійшов назад, корпус «Принцеси Аліси», розрубаний форштевнем майже навпіл, переломився на дві частини, які поринули на дно Темзи

Відразу ж після зіткнення всі, хто перебував у салуне й салонах «Принцеси Аліси», кинулися до дверей. У тисняві їх не змогли відразу відкрити: вони відкривалися усередину приміщень

При зануренні носової частини пароплава вибухнули парові казани, десятки людей обварилися пором. Ріка в місці зіткнення суден кишіла людьми, що волали про допомогу. Вони плуталися у своїх довгих одягах, захлиналися і йшли до дна

«Байуэлл Касл» наблизився до місця, де тонули люди, і ставши на якір, спустив на воду шлюпки. З його борта кинули на воду що були швартові кінці й троси. Завдяки цьому врятувалися деякі, тому що відливне плин відносив що вміли плавати людей долілиць по ріці

Коли ніс вугляра встромився в борт «Принцеси Аліси» і якийсь час, поки капітан Харрисон не дав машині повний задній хід, залишався в пробоїні, люди могли б перебратися на борт «Байуэлл Касл», не будь він без вантажу. Піднятися ж на його високий стрімкий борт було неможливо, це удалося лише одній людині. Їм виявився якийсь Джордж Линнекар, що прослужив в королівському флоті 12 років. Після удару він по штазі труби доліз до якірного ланцюга вугляра й по ній перебрався на його борт. Команда «Байуэлл Касл» урятувала 63 людини, а всього що спалися виявилося біля двохсот. Багатьох з води підібрав екскурсійний пароплав «Дюк оф Тік», що належав тієї ж компанії що й «Принцеса Аліса». Він підійшов до місця зіткнення через 10 хвилин

Звістка про трагедію, що розігралася, швидко донеслася до Лондона. Уночі сотні людей із запаленими смолоскипами прийшли до будинку компанії «Лондон стимбоут», щоб довідатися про долю своїх близьких, що відправилися на екскурсію на «Принцесі Алісі».

Скільки загинуло при цьому зіткненні, точно встановити не удалося, тому що невідомо, скільки додаткових пасажирів сіло на «Принцесу Алісу» у Грэйвсэнде. Уважають, що всього на борті судна у зворотному рейсі перебувала майже тисяча чоловік

Пошуки тіл загиблих почалися тієї ж уночі й велися целую тиждень. З ріки було витягнуто 630 потопельників, включаючи 8 з 14 членів екіпажа «Принцеси Аліси». Тіло капітана Гринстеда знайшли на п'ятий день на дні в причалу Вулвича. Стільки жертв не було виявлено, невідомо. Тих кого не пізнали рідні й знайомі, поховали біля Лондона в загальній могилі

Про загибель «Принцеси Аліси» опубліковане в Англії безліч статей і книг, найбільш докладна з яких написана Гевином Трустоном і називається «Велика темзенская трагедія». Він ретельно вивчив матеріали наслідку, досліджував архіви й листи приватних осіб. Трустон опитав 25 очевидців трагедії, останній з яких умер в 1966 році. Однак і він не зміг дати точна відповідь, хто винуватий у цій трагедії. Парламент уповноважив керування торгівлі Великобританії провести офіційне розслідування катастрофи. Справа про зіткненні суден слухалося три тижні. Експерти висловили свої міркування, і суд присяжних визнав винними обох капітанів

Незабаром справа переглядалася в Адміралтейському суді, що дійшов висновку, що провина повністю лежить на загиблому капітані «Принцеси Аліси». Судді встановили, що в момент зіткнення в її штурвала ніс вахту людина, що не була членом екіпажа. 28‑літній Джон Айрес замінив кермового Джона Хонгуда у зворотному рейсі при відході «Принцеси Аліси» з Грэйвсэнда. У штатного кермового було призначене побачення з дівчиною, і він попросив свого друга підмінити його, обещав заплатити йому чотири шилінги в Лондоні наступного дня. Капітан Гринстед, знаючи, що Айрес раніше служив матросом, погодився на таку заміну й поставив його в штурвала. Цього факту й того, що капітан «Принцеси Аліси» не побажав розійтися на зустрічних курсах з «Байуэлл Касл» лівими бортами, виявилося цілком достатньо, щоб апеляційний суд визнав загиблого капітана Гринстеда винним. Джон Айрес заявив на суді, що капітан після удару в борт заліз на кожух гребного колеса й намагався керувати порятунком людей, що гинуть у воді

Під час роботи слідчої комісії керуванням торгівлі Великобританії був заснований спеціальний комітет, якому доручили виробити рекомендації із забезпечення плавання. Ці рекомендації лягли в основу правил плавання по Темзі й пізніше, в 1899 році, - міжнародних правил для попередження зіткнення суден у море. Рекомендації комітету говорили: кожне судно, поза залежністю від його розміру й переваг, повинне дотримуватися правої сторони фарватеру; будь-яке судно, що перетинає ріку й робить поворот, приймає на себе повну відповідальність за безпеку зближення й не повинне заважати іншим судам

Трагічна загибель «Принцеси Аліси» привела до того, що суду стали обладнати більшим числом рятувальних шлюпок, плотів, ослонів, буїв і кіл. Стали ширше робити проходи й трапи, а двері навішувати в суднових суспільних приміщеннях і каютах таким чином, щоб вони відкривалися тільки назовні.

 

[...]
Качан
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189]