Морський транспорт

човна, яхти, катера, кораблі, катери, пароплави

«УТОПІЯ»

 

17 березня 1891 року

 

 

Англійський пасажирський пароплав при постановці на якір на Гібралтарському рейді вдарився об таран броненосця «Энсон» і затонув. Загинуло майже 600 чоловік

 

«Утопія» була побудована в Англії в 1874 році фірмою «Дункан энд компани». Його місткість становила 2730 реєстрових тонн довжина - 107,7 метра ширина - 10,7 метра, висота борта - 8,2 метри. Спочатку це було вантажне судно, розраховане для трансатлантичних перевезень. Але відразу ж після спуска на воду його купила компанія «Энкорлайн», що спеціалізувалася в ті роки на перевезенню емігрантів Вамерику.

Із середини XIX століття конкуренція між судноплавними компаніями на шляхах Північної Атлантики різко підсилилася. Армія безземельних селян і безробітних з європейських міст, емігранти, стремившиеся за океан у пошуках кращої частки, становили в ті роки величезний пасажирський потік. Досить сказати, що з 1850 по 1890 рік з Європи в Америку було перевезено більше півтора мільйонів чоловік

«Утопія» була типовим представником класу «емігрантського судна». Вісімдесят відсотків так званих палубних пасажирів розміщалося в спеціально переустаткованих твіндеках чотирьох трюмів. Каюти першого й другого класу перебували в середній надбудові над головною палубою

12 березня 1891 року «Утопія», прийнявши в Неаполе на борт більше 800 емігрантів, відправилася в Нью‑Йорк. По шляху пароплаву необхідно було зайти в Гибралтар, щоб поповнити запас вугілля для переходу через океан. Плавання до мису Європа пройшло цілком благополучно, якщо не вважати декількох бійок між емігрантами з‑за місць на твіндеках і виявлення в трюмі трьох безквиткових пасажирів

Увечері 17 березня, обігнувши мис Європа, «Утопія» лягла курсом на Гибралтар. Смеркло, з боку Атлантики дул свіжий зюйд‑вест. Капітан Мак‑Кич знав, що більша глибина на зовнішньому рейді не дозволить стати судну на якір, і вирішив вибрати місце для стоянки у хвилелому, ограждавшего внутрішню гавань. Але з‑за вогнів численних судів, стоявших на гібралтарському рейді, він занадто пізно зрозумів, що місце, де він мав намір віддати якір, уже було зайнято іншим судном. Їм виявився англійський броненосець «Энсон» - один із самих потужних військових кораблів Британії. Ліворуч від його перебував британський броненосець «Родней», по лівому борті від якого на якорі стояв шведський корвет «Фрейя».

Корму «Энсона» не дозволяла «Утопії» підійти ближче до хвилелому. Перед капітаном пароплава виникла дилема: або негайно віддавати якір, давши машині задній хід, або, давши передній хід обійти броненосець і шукати інше якірне місце. Капітан Мак‑Кич, видимо, вирішив, що віддаючи якоря з повного заднього ходу, він ризикує (якщо якір не забере ґрунт) ударитися кормою об хвилелом. Якщо ж він буде ставати на якір при малому задньому ході, то пароплав може втратити керованість і при сильному зюйд‑весті налягти на «Энсон». Капітан дав «Утопії» повний хід уперед і поклав кермо на правий борт

Як тільки пароплав вийшов на траверз бойового рубання броненосця, кермо було перекладено на лівий борт. У такий спосіб Мак‑Кич мав намір обійти з носа «Энсон» і встати на якір перед хвилеломом з лівого борта корвета «Фрейя». Але маневр капітана «Утопії» не вдався. Мак‑Кич не врахував силу плини, що підсилився вітер і те, що під водою перед форштевнем броненосця на кілька метрів уперед виступав смертоносний таран. Середня частина «Утопії» перебувала під прямим кутом до форштевня «Энсона», і здавалося, що ще яких‑нибудь кілька секунд і пароплав обійде броненосець... Але несподіваний порив вітру навалив його лівим бортом на підводний таран корабля. Борт «Утопії» навіть не торкнувся форштевня броненосця, але величезний гострий шип «Энсона» пропоров обшивання пароплава протягом дев'яти метрів, причому висота щілини, що утворилася, досягала п'яти метрів. Оскільки «Утопія» мала хід, шпирон броненосця зламав трохи шпангоутів, частково зруйнував машину, що працювала, пароплава й пробив водонепроникне перебирання, що відокремлювало машинне відділення від третього трюму. Вода каскадом кинулася в пробоїну й початку затоплювати машинне відділення й кормовий трюм. Щоб запобігти зривши парових казанів, механіки стали гасити топлення. Капітан Мак‑Кич, зрозумівши що судно його приречено, віддав команду спустити на воду шлюпки й почав давати паровим гудком короткі сигнали, показуючи тим самим, що судно терпить нещастя. У твіндеках і житлових приміщеннях пароплава панувала паніка. Всі трапи й люки були забиті людьми. Ті, хто в момент удару перебували на верхній палубі, кинулися долілиць, у твіндеки, щоб урятувати своїх дітей і дружин. Останні ж прагнули вибратися із трюмів наверх. Пароплав почав осідати у воду кормою й кренитися на лівий борт. Не пройшло й п'яти хвилин, як судно стало швидко валитися ліворуч, крен склав 70 градусів, і всі шлюпки лівого борта, забиті до відмови людьми, ще не вываленные за борт, виявилися під водою

З кожною секундою корму пароплава усе більше й більше йшла під воду. Люди, ища порятунку, кинулися на ніс корабля, але вони не могли удержатися на майже що прямовисно нахилила палубі й скачувалися у воду. У шлюпок правого борта була тиснява, те тут, те там спалахували бійки за місце вних.

Через десять хвилин корму пароплава села на ґрунт. Триметрові хвилі стали перекочуватися через напівзатоплене судно. У пошуках порятунку люди лізли на ходовий місток, карабкались на ванти щогл. З кожної хвилиною палуба «Утопії» усе більше й більше йшла під воду. Несамовиті лементи збожеволілої юрби наповнили нічне повітря над Гібралтарським рейдом. Вода уже заливала палубні люки твіндеків, захоплюючи долілиць усіх, хто не встиг за що‑нибудь ухопитися. Все це відбувалося в повній темряві при сильному зюйд‑весті, який при дощі, що почався, переходив вшторм.

Майже всі військові кораблі й торговельні судна, що стояли на якорі у Гібралтарській протоці, спустили на воду катера, баркаси й вельботи. Але вони не встигли зняти кого‑або з борта потопаючої «Утопії», час пішло... Втративши залишки плавучості, вона через 20 хвилин майже повністю зникла під водою й лягла кілем на дно затоки недалеко від молу. Тепер з води стирчали лише верхівка ходового містка, димар і щогли. На поверхні води серед плаваючих дерев'яних уламків намагалися врятуватися люди. Але навіть самі досвідчені й витривалі плавці не змогли вибратися із цієї маси приречених, люди чіплялися один за одного й палили друг друга

Операція по порятунку людей ускладнювалася штормом, що підсилився, який не вгамовував до 11 годин ранку

Останнього, що залишився в живих людину військові моряки виявили на верхівці димової труби, що стирчала з води, «Утопії». До нього підійшов паровий катер і по вітрі на довгому фаліні спустив на воду двовеслову шлюпку. Людина зстрибнула в неї. Але коли паровий катер почав буксирувати шлюпку, та перевернулася, і пасажир загинув

Коли «Утопія» залишала Неаполь, на її борті перебували 815 палубних пасажирів, з них 85 жінок і 67 дітей, 3 пасажира першого класу, 3 безквиткових пасажира, а зі членами екіпажа всього було 880 чоловік. Почалося в Гибралтарі через два дні після загибелі пароплава офіційне розслідування катастрофи показало, що врятувалися 306 чоловік, потонули 574. У цей список не входять два моряки з англійського крейсера «Имморталайт», які загинули при порятунку потопаючих з «Утопії».

Суд склав провину за происшедшее повністю на капітана «Утопії» Мак‑Кича (він був підібраний з води баркасом «Энсона»), що повів судно на якірне місце, не з'ясувавши, чи вільно воно, і намагався обігнути броненосець «Энсон» на злочинно близькій відстані, не врахувавши сили вітру й плину. Хоча Мак‑Кич прослужив у своїй посаді двадцять років, це була перша його аварія. Він був позбавлений капітанського звання й одержав три роки каторжних робіт

«Утопія» лежала на ґрунті на глибині 13 метрів носом і 17 метрів кормою. Оскільки вона утрудняла судноплавство на внутрішньому рейді Гибралтару, її вирішено було підняти. Шотландський інженер Томас Армит спорудив оригінальної конструкції кесон, за допомогою якого протягом чотирьох місяців здійснювався підйом пароплава

Те, що трапилося з «Утопією», через дев'ять років відбулося з англійським лайнером «Перський монарх», що належав судноплавній фірмі «Уилсон лайн». У вересні 1900 року він натрапив на підводний таран стояв на якорі в затоці Сан‑Франциско американського броненосця «Айова» і через 20 хвилин затонув. Цього разу обійшлося без жертв

Говорячи про катастрофу «Утопії», не можна не сказати трохи слів про те, що її незвичайним характером зацікавився видатний росіянин учений і флотоводець адмірал Степан Осипович Макаров. За запрошенням керування торгівлі Великобританії 11 січня 1896 року він прочитав у Гонконгу доповідь, в якому виклав заходу щодо зменшення наслідків у результаті зіткнення суден. Його доповідь слухали багато відомі в ті роки кораблебудівники, морські інженери, капітани торговельних судів, судновласники й офіцери военно‑морського флоту. Макарова розповів про запропонованому їм пластирі для підведення під пробоїну корабля, про водонепроникні перебирання й щити для шпиронов військових кораблів, вартих на рейді. Пластир експонувався на Всесвітній віденській виставці й одержав загальне схвалення. Макарова писав про катастрофу «Утопії»: «Якби на таран був надет щит, то можна було запобігти загибелі людей. Зіткнення відбулося, коли судно майже не мало ходу, воно просто дрейфувало на ніс броненосця, що мав таран».

 

[...]
Качан
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189]