Морський транспорт

човна, яхти, катера, кораблі, катери, пароплави

«ИСТЛЕНД»

 

24 липня 1915 року

 

 

Американський екскурсійний пароплав, відходячи від причалу, перекинувся на борт. Число жертв перевищило 1000 чоловік

 

Великі озера, розташовані на території Канади й США, що включають у себе Верхнє озеро, Гурон, Мічиган, Эри й Онтаріо, займають майже чверть мільйона квадратних кілометрів. Великі озера з'єднані між собою ріками й штучними каналами, вода з Верхнього озера й озера Мічиган стікає в озера Гурон, Эри й Онтаріо, звідти по ріці Святого Лаврентія - в Атлантичний океан. Вони з'єднуються не тільки з океаном, але й з ріками Гудзон Имиссисипи.

Одним із самих швидкохідних серед пасажирських пароплавів, курсировавших по великих озерах, на початку XX століття вважався «Истленд».

9 серпня 1910 року газета міста Кливленд (штат Огайо) «Кливленд плэйн дилер» помістила наступне оголошення: «Пропонується нагорода 5000 доларів! Пароплав „истленд“ був спущений на воду в 1903 році. Це сталеве судно океанського плавання. Він має довжину 82 метра, ширину 11 метрів, осаду 4,3 метри. Судно постачене двома гребними гвинтами, що приводяться в рух двома потужними паровими машинами потрійного розширення, пара на які подається чотирма казанами. Його баластові цистерни вміщають 800 тонн води. Матеріал, з якого побудовано пароплав, його тип і його потужні машини дозволяють назвати його самим міцним, самим швидкохідним і самим безпечним судном для подорожі по Великим озерам. Все це добре відомо тим, хто знаком з морською справою. Однак є тисячі людей, які абсолютно нічого не знають про суди, про закони й правилах їхньої експлуатації й про їхнє інспектування правительством З'єднаних Штатів. З розрахунком залякати цих людей хто‑те розпустив слух про те, що пароплав „истленд“ нібито не може вважатися безпечним судном. На жаль, ми не знаємо, хто поширив настільки безглузді слухи, але ціль їх нам ясна. Тому в якості доказу своєї правоти й заради поваги до почуттів 400 тисяч людина, які за останні чотири роки одержали задоволення від прогулянок на цьому плавучому палаці (причому без єдиної неполадки), ми пропонуємо позначену вище нагороду кожному, хто представить нам морського інженера, кораблебудівника, судомеханика або будь-якого іншого фахівця, що має достатню кваліфікацію, який висловить своя думка про якості нашого корабля й заявить, що пароплав „истленд“ - не морехідне судно й не витримає будь-який шторм, що може виникнути як на озерах, так і в океані».

Однак ніхто за обіцяною нагородою не прийшов. «Истленд» по‑колишньому курсував по Великих озерах. З моменту будівлі в 1903 році цей пароплав уважався на Великих озерах найкрасивішим, комфортабельним і швидкохідним судном. Жителі приозерних міст називали його «Корольовій швидкості». Це був екскурсійний пароплав водотоннажністю 1960 тонн, з дуже гострими обводами підводної частини корпуса. Незважаючи на порівняно невелику потужність парових машин (1300 кінських сил), він міг розвивати хід до 22 вузлів. Суднобудівна верф «Дженкс шипбилдинг компани» у Порт‑Гурон, що побудував «Истленд», дуже имгордилась.

Пароплав був приписаний до порту Чикаго, звідки він робив екскурсійні денні рейси до кедрового мису на озері Мічиган або тижневі плавання на озеро Эри. Потім портом його приписки став Кливленд. «Истленд» користувався особливою популярністю в молоді - на верхній палубі стояв паровий орган, під який під час плавання в гарну погоду влаштовувалися танці. Про цей орган ходили легенди, говорили, що в тиху погоду звук його чутний за 5 миль

Протягом 1913 року власники «Истленда» продали на нього 200 тисяч квитків. У наступному році пароплав повернувся на озеро Мічиган. «Истлендом» командував капітан Гарри Петерсен. Навігацію 1914 року він, як і всі попередні, закінчив без єдиного ушкодження

Улітку 1915 року «Истленд» був зафрахтований для екскурсій по озеру Мічиган фірмою «Вестерн електрик компани».

В 7 годин ранку, у суботу 24 липня, до причалу на ріці Чикаго, де пришвартувався «Истленд», почали стікатися екскурсанти. В основному це були робітники та службовці компанії з дітьми й друзями. Майже всі пасажири несли з собою кошика із провізією для пікніка

Ранок видався сонячним, під стать настрою екскурсантів. Відплиття було призначено на 7 годин 40 хвилин. Незважаючи на ранню годину, з верхньої палуби неслися звуки регтайму, що віртуозно виконував на паровому органі відомий музикант Мічигану

Квиток коштував усього 75 центів. Правління компанії дозволило брати на пароплав дітей до десяти років без квитка. «Истленд» був розрахований на перевезення в денні годинники тисячі чоловік. Капітан Петерсен нерідко приймав на борт і півтори тисячі, якщо на цьому наполягали власники. Цього разу було продано 2500 квитків. Імовірно, капітан Петерсен про це не знав, тому що рахунок пасажирам у сходень контролери не вели. Звичайно, капітан бачив, що народу поринуло на пароплав набагато більше, ніж це було покладено по нормі, але він не припинив посадку. Таким чином, на «Истленде» пасажирів виявилося на 300 людина більше, ніж на «Титанике»...

«Истленд» стояв у причалу ріки Чикаго правим бортом, по носі у нього був ошвартований паровий буксир, що повинен був вивести його з ріки на простір озера Мічиган. Пролунав гудок, матроси пароплава втягли сходні. Капітан стояв у дверях кермового рубання й готовий був віддати команду старшому механікові Эриксену запускати машини

Як тільки віддали кормовий притискної кінець, судно ледь помітно здригнулося й почало повільно валитися на лівий борт. Спочатку ніхто на це не звернув уваги. Однак крен з кожною секундою збільшувався. До краю лівого борта по верхній палубі поїхали лави й шезлонги, унизу й у салонах стала зрушуватися меблі, у буфетах поповзли важкі ящики із заготовленим для напоїв льодом. На верхній палубі закричала жінка, потім ще одна... «Истленд» кренився усе більше, люди, втрачаючи опору, почали сковзати до лівого борта. Тих екскурсантів, які в цей момент перебували під палубою в каютах, пригорнуло до поздовжнім перебиранням, інших (їх була більшість), хто стояли на верхніх палубах, збило в купи й придавило до поручнів лівого борта

Коли крен досяг 30 градусів, страх перейшов у паніку. Сотні людей кинулися з нижніх палуб по трапах наверх. У проходах, коридорах і на сходах почалася тиснява. Усюди лунали лементи, крики, плач дітей, чувся гуркіт зривистих з місць шаф, буфетів, дзенькіт биткого скла. Сотні пасажирів залишилися в каютах і в коридорах нижніх палуб. Майже всі, хто перебував нагорі, були скинуті у воду. Деякі зуміли вчасно вхопитися за ослони, що плавали у воді, ящики, дошки. У брудній воді ріки Чикаго безпомічно билися люди, вони чіплялися, кусали, дряпали й палили друг друга

«Истленд» продовжував валитися на лівий борт. Міцні прядив'яні швартови, які так і не встигли віддати, натягнулися, як струни, і вирвали із землі причальні тумби й берегові кнехти. Нарешті пароплав перекинувся на борт, накривши сотні людей, що плавали на воді. Почулися гуркіт і шипіння - це з фундаменту зірвалися парові машини, і вода залила топлення. Кілька хвилин ріка в цьому місці була закрита білою завісою пари. Шипіння пари і свист повітря, що виривається із внутрішніх приміщень, заглушали лементи людей. «Истленд» ліг лівим бортом на дно ріки. Пройшло всього 6 хвилин... І тільки ще через 10 хвилин до місця катастрофи почали прибувати катера водної поліції й буксири. До причалу примчалися поліцейські й пожежні машини. Але їм залишалося тільки рятувати тих, хто ще тримався на воді

Але сьогоденням героєм став Вільям Брайт - капітан пароплава «Міссурі». Побачивши, що «Истленд» перекинувся на борт, він взяв таксі й примчався на причал, де відбулася катастрофа. Брайт не зміг пробитися крізь що зібралася на набережній юрбу, тому піднявся на другий поверх будинку, що стояв навпроти причалу. З вікна він бачив, що сотні плаваючих у воді людей не можуть піднятися на слизький борт пароплава, що лежав. Серед них було багато поранених і покалічених. Люди тонули на очах рятувальників. Брайт висунувся з вікна й крикнув поліцейським: «Візьміть золу з топлень трьох буксирів і висипте неї на праву вилицю „истленда“!» Після цього він подзвонив на найближчу ткацьку фабрику: «Терміново доставте п'ятдесят ковдр туди, де лежить „истленд“!» Зола й ковдри, розстелені на слизькому борті пароплава, дали можливість многим вилізти з води

Рятувальні роботи тривали недовго. Усім, кого витягали на берег живими, надавали першу допомогу або відправляли вгоспиталь.

У Чикаго була оголошена жалоба. Протягом багатьох днів трупи загиблих виловлювали з ріки й витягали з перекинутого корпуса «Истленда». Кілька сотень мерців витяглися з пароплава, коли ацетиленом прорізали його правий борт. Ще більше трупів знайшли, коли судно поставили на рівний кіль і відкачали з нього воду

В офіційній пресі США з'явилося повідомлення, що катастрофа віднесла життя 835 чоловік. Але це не відповідає дійсності, тому що зазначена цифра була оголошена в Чикаго на третій день після катастрофи. Судно же було піднято через п'ять днів, і з нього витягли ще кілька сотень трупів. Американський слідчий лікар із Чикаго заявив на прес‑конференції, що у міському морзі він особисто нарахував 1300 трупів. 25 липня 1915 року газети міста вийшли під такими заголовками: «2100 потонуло, коли „истленд“ перекинувся у причалу», «Судно мало підвищений центр ваги й стало валитися ще на швартовах у причалу», «Всі попередні катастрофи не кінчалися таким числом жертв», «Історія „истленда“ - це історія помилок і невдач».

Катастрофа «Истленда» - сама більша катастрофа в історії судноплавства на Великих озерах, і не випадково американські історики називають це судно «Титаником» Великих озер

Коли пароплав підняли із дна ріки, якийсь час не знали, що з ним робити. Нарешті американці вирішили переобладнати його в навчальне судно резерву военно‑морського флоту США, і за назвою «Уилметт» воно прослужило до 1946 року

Через двадцять років після катастрофи американська преса пролила деяке світло на щиру причину загибелі «Истленда». 7 серпня 1935 року газета «Америкэн прес» опублікувала наступне повідомлення: «Сьогодні Апеляційний суд США затвердив рішення виїзного суду про те, що фірма „сен‑Джозеф Чикаго стимшип компани“ - колишній власник пароплава „истленд“, що затонув на ріці Чикаго 24 липня 1915 року, - не відповідальна за загибель людей в катастрофі. Суд уважає, що судно було морехідним, але відповідальність лягала на механіка, що через недбайливість неправильно заповнив його баластові цистерни».

 

[...]
Качан
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189]