Морський транспорт

човна, яхти, катера, кораблі, катери, пароплави

«МОРРО КАСЛ»

 

8 вересня 1934 року

 

 

Американський лайнер був підпалений пироманьяком і згорів ущент в узбережжя штату Нью‑Джерсі. Загинули 134 чоловік

 

«Морро Касл», лайнер компанії «Уорд лайн», був останнім словом науки й техніки. Його турбоелектрична установка забезпечувала економічний хід в 25 вузлів. «Морро Касл» без особливих зусиль міг конкурувати з німецькими лайнерами «Бремен» і «Європа» - призерами «Блакитної стрічки Атлантики». Власники «Уорд лайн» розраховували, що новий корабель принесе їм гарну прибуток на так званій «п'яній лінії» Нью‑Йорк - Гавана. Тисячі американців, яким «сухий закон» був у тягар, спрямовувалися на Кубу з його майже безкоштовним ромом і доступними жінками. Особливою популярністю в них користувалося знамените кабаре «Ла Тропикана» і три тисячі барів, розкиданих по Гавані

Із січня 1930 року по осінь 1934 року «Морро Касл» зробив 173 сверхприбыльных рейсу на Кубу. Щосуботи пополудні тисяча пасажирів залишала Нью‑йоркскую гавань. Лайнер брав курс на Гавану й рівно через два дні плавання й 36 годин стоянки в кубинському порту знову вертався в Нью‑Йорк. Такий графік руху за чотири роки жодного разу не був порушений навіть знаменитими вест‑индскими ураганами - щирим бичем мореплавання в Карибському морі

У тім рейсі лайнером командував опытнейший капітан фірми «Уорд лайн» - Роберт Уилмотт, вірою й правдою прослуживший її власникам три десятка літ

Увечері 7 вересня 1934 року «Морро Касл» закінчував свій 174‑й рейс по маршруті Гавана - Нью‑Йорк. Через п'ята година на траверзі плавучого маяка «Амброз» він повинен був лягти на новий курс і, пробившись крізь пароплавну товкотнечу на Ист‑Ривер, підійти до пірса «Уорд лайн». Капітана в салоні вже чекали пасажири, ті, що зібралися на традиційний «капітанський банкет» на честь закінчення веселого плавання

Але Уилмотт не зробив честі пасажирам своєю присутністю в салоні за капітанським столиком

«Вахтовий! Нехай на банкеті оголосять, що капітан себе неважливо почуває й приносить свої щирі вибачення. Вечеря мені подати в каюту. Подзвоните, коли будемо на траверзі „скотланда“».

Це були останні слова Роберта Уилмотта. Через годину судновий лікар Де Витт ван Зейл констатував його смерть від отруєння яким‑те сильною отрутою... Капітан був знайдений напівроздягненим вванне.

Звістка про смерть капітана рознеслося по кораблі. Змовкла музика, зникли сміх і посмішки на особах. Банкет скасували, і пасажири стали розходитися по своїх каютах

У посаду капітана заступив старший помічник - Вільям Уормс. За 37 років, проведених у море, він пройшов шлях від юнги до капітана. ДО тому ж він мав диплом лоцмана Нью‑йоркской гавані. Уормс вирішив залишатися на містку до приходу судна в порт, тому що з отриманого по радіо прогнозу погоди випливало, що «Морро Касл» біля маяка «Скотланд» увійде в смугу восьмибалльного шторму, зустріне з боку материка два‑три сильних шквалу

Суднові годинники показували 2 години 30 хвилин ночі, коли Джон Кемпф, 63‑літній пожежний з Нью‑Йорка, прокинувся від заходу гару. Він вискочив у коридор. Горіло приміщення суднової бібліотеки. Металева шафа, де зберігалися письмові приладдя й папір, був охоплений яким‑те дивним блакитним полум'ям. Кемпф зірвав висевший на перебиранні вуглекислотний вогнегасник, відвернув клапан і направив струмінь піни у відкриті двері шафи. Полум'я, змінивши колір, вирвалося із шафи, обпаливши пожежному брови. Тоді Кемпф кинувся до найближчого гідранта, розкотив шланг і відкрутив вентиль, але напору в магістралі не було. Кемпф кинувся будити сплячих пасажирів другого класу. Коридор нижньої палуби був також обійнятий полум'ям. Вогонь завжди поширювався знизу нагору, а тут, на кораблі, він майже миттєво кинувся долілиць...

Нічна тиша раптом порушилася несамовитими лементами. Люди, задихаючись від диму, у паніці вискакували в коридори. Тим часом мешканці кают, куди дим не дійшов, ще спали. А коли по всіх палубах лайнера пролунали сигнали пожежної тривоги, було вже пізно - коридори й проходи охопило полум'я. Вихід з кают був відрізаний вогневою завісою. Хто не встиг покинути свої каюти, мимоволі виявилися в салонах, вікна й ілюмінатори яких виходили на носову частину лайнера

Вогонь продовжував переслідувати тих, хто виявився загнаним в салони палуб «A», «B» і «C». Єдиний шанс урятуватися - це розбити вікна й вистрибнути на палубу перед надбудовою корабля. І люди розбивали стільцями товсті стекла квадратних ілюмінаторів, стрибали долілиць на палубу. Таким чином, майже всі передні ілюмінатори були вибиті. «Морро Касл» продовжував мчатися двадцатиузловым ходом. Поздовжні коридори обох бортів лайнера тепер уже походили на аеродинамічну трубу. Через 20 хвилин після початку пожежі полум'я гуділо по всьому лайнеру

Судно було приречено. Але цього ще не розуміли на ходовому містку й у машинному відділенні. По незрозумілих причинах система визначення вогнищ пожежі й автоматична система гасіння вогню не спрацювали. Хоча капітан Уормс був негайно сповіщений про пожежу, вона більше думав про майбутні труднощі швартування в тісній гавані Нью‑Йорка й був упевнений, що пожежа буде ліквідований

Перші півгодини пожежі Уормс перебував у стані якого‑те дивного заціпеніння, і лише вихід з ладу авторулевого змусив його змінити курс судна й відвернути від вітру

У судовому звіті в справі про пожежу на «Морро Касл», що пізніше слухалося в Нью‑Йорку, відзначалося, що поводження капітана Уормса й його помічників нагадувало гру трагедійних акторів, що створювали своїми діями паніку й замішання. Було дивним і те, що викликаний по телефону зі своєї каюти старший механік Эббот на місток не з'явився. Не бачили його й у машинному відділенні. Виявилося, що він у ці хвилини організував спуск рятувальної шлюпки із правого борта. У ній його (хоча й зі зламаною рукою) і побачили журналісти, коли через кілька годин шлюпка досягла береги

По незрозумілих причинах Уормс нікого не призначив зі своїх помічників для керівництва гасінням пожежі. Вогонь намагалися погасити самі пасажири. У паніці вони розгортали шланги, відкривали гідранти й лили воду в дим. Але вогонь наступав - людям доводилося шукати порятунку. Таким чином, виявилися відкритими майже всі гідранти, і хоча механіки вже включили насоси, тиску в головній пожежній магістралі майже не було. Гасити пожежу було чимсь

А тим часом Уормс машинним телеграфом передавав команди механікам. Протягом десяти хвилин «Морро Касл» раз у раз міняв курс, описував зиґзаґи, виходив на циркуляцію, крутился на місці... і вітер перетворив пожежу в гігантське бурхливе багаття

Після останньої команди зупинили дизель‑генератори, і лайнер поринув у темряву... Машинне відділення наповнилося димом. Там уже неможливо було залишатися. Механіки, мотористи, електрики й мастильники покинули свої пости. Але тільки деяким з них удалося знайти порятунок на верхніх палубах судна...

Уормс розпорядився передати сигнал SOS тільки через п'ятнадцять хвилин після того, як йому доповіли, що пожежа погасити не можна. У це час «Морро Касл» перебував у двадцяти милях до півдня від маяка «Скотланд», приблизно у вісьмох милях від берега

Помічник начальника суднової радіостанції Джордж Алагна кинувся в радіорубку, що перебувала неподалік від суднового містка. Але полум'я перепинило йому шлях, тоді Алагна прокричав у відкритий ілюмінатор рубання радистові, щоб той передав сигнал SOS. Начальник суднової радіостанції Джордж Роджерс не встиг передати сигнал небезпеки до кінця - у радіорубці вибухнули запасні кислотні акумулятори. Рубання наповнилося їдкими парами. Задихаючись від сірчаних пар і майже непритомніти, радист знайшов у собі сили ще раз дотягтися до ключа й передати координати й повідомлення про, що розігралася в море трагедії

В 3 години 26 хвилин вахтовий радист находившегося поблизу англійського лайнера «Монарк оф Бермуда» отстучал прийняте через навушники повідомлення: «CQ, SOS, 20 миль південніше маяка „скотланд“. Більше передавати не можу. Під мною полум'я. Негайно надайте допомогу. Моя рація вже димиться».

Алагна зумів‑таки пробратися в палаючу радіорубку. Обоє радиста пробралися через згорілий наполовину місток і по правому трапі спустилися на головну палубу. Звідти єдиним шляхом до порятунку залишався шлях на бак. Там уже були тісно: майже всі офіцери й матроси «Морро Касл» шукали там порятунок. Серед них був і капітан Уормс...

Наступного дня, 8 вересня 1934 року, центральні газети США вийшли екстреними випусками - у центрі уваги були події минулої ночі на борті «Морро Касл». Матрос Лерой Кесли розповідав про безпомічних пасажирів, які «нагадували низку сліпих, у розпачі шукаючі двері». Кесли пояснив журналістам, чому на багатьох шлюпках при спуску з «Морро Касл» заїдало талі, розповідав, що як ще мав хід лайнер буксирував шлюпки за собою, як зовсім поруч із ним у воду із шипінням падали величезні шматки товстого скла що лопнули від жару ілюмінаторів салонів, як вони розсікали людей, що перебували в шлюпці, навпіл... Пізніше матрос згадував: «Зі шлюпки я побачив страшне видовище. Палаюче судно продовжувало йти... його чорний корпус був охоплений жовтогарячим полум'ям пожежі. Жінки й діти, тісно пригорнувшись друг до друга, стояли на його кормі. До нас донісся лемент, жалібного, повний розпачу... Цей лемент, схожий на стогін умираючого, буде чутися мені до самої смерті... Я зміг уловити лише одне слово - „прощайте“».

Очевидці катастрофи із числа врятованих пасажирів писали, що в тих з них, хто знайшов притулок на кормі судна, не було шансів покинути палаючий лайнер на шлюпках. Урятуватися могли тільки ті, хто без страху дивився долілиць, де в 10 метрах нижче вирувала холодна вода океану

Під час наслідку з'ясувалося, що біля двадцяти чоловік зуміли врятуватися з лайнера, що горів, уплав, переборовши 8 морських миль бурхливого моря. Шістнадцятирічному судновому юнзі‑кубинцеві це вдалося без рятувального жилета

До світанку 8 вересня на вже повністю вигорілому й усе ще паруючому лайнері залишилася невелика група екіпажа на чолі з капітаном Уормсом. Отут були й Роджерс зі своїм заступником - другим радистом Джорджем Алагна.

Щоб припинити дрейф судна під вітер, віддали правий становий якір, і коли до «Морро Касл» підійшло рятувальне судно ВМФ США «Тампа», буксирування довелося залишити. Тільки до 13 годинників оставшиеся на лайнері змогли перепилити ножівкою ланка якір‑ланцюга. Капітан третього рангу Роуз наказав завести на бак лайнера буксир, щоб доставити згоріле судно в Нью‑Йорк. Але до вечора погода різко погіршилася, почався северо‑західний шторм. Незабаром буксирний трос лопнув і намотався на гвинт «Тампы». «Морро Касл» почав дрейфувати під вітер, поки не виявився знесеним на мілину в узбережжя штату Нью‑Джерсі, у трьох десятках метрів від пляжу парку відпочинку Эшбари. Це відбулося в суботу, в 8 годин вечора, коли там було багато народу

Звістка про трагедію вже облетіла Нью‑Йорк і його пригороди, а останні новини, передані по радіо, залучили до цьому незвичайній події тисячі людей

На наступний ранок в Эшбари‑паренню зібралися 350 тисяч американців, усе шосе й проселочные дороги були забиті автомашинами. Власники парку стягували 10 доларів за право потрапити на борт усе що ще жеврів лайнера. Аматорам гострих відчуттів видавали респіраторні маски, ліхтарі й пожежні чоботи, щоб вони «без ризику для життя» могли одержати задоволення, відвідавши згорілий «Морро Касл». Губернатор штату Нью‑Джерсі вже будував плани перетворити ост лайнера в постійно діючий «атракціон жаху». Але фірма «Уорд лайн» відповіла категоричною відмовою. Вона зволіла продати вигорілий корпус «Морро Касл», будівля якого у свій час обійшлася в 5 мільйонів доларів, за 33605 доларів однієї балтиморской фірмі на металобрухт

Наслідком у справі загибелі «Морро Касл», проведеному експертами департаменту торгівлі США, які опублікували 12 томів цієї справи, було встановлене наступне: перші три шлюпки, спущені з палаючого судна, могли прийняти більше 200 пасажирів. Цими шлюпками повинні були управляти 12 моряків. Фактично ж у них виявилося всього 103 чоловік, з яких 92 були членами екіпажа. Всім вірогідно було відомо, що лайнер вийшов з Гавани, маючи на борті 318 пасажирів і 231 члена екіпажа, що з 134 загиблих виявилося 103 пасажира. Крім загиблих, сотні людей, одержавши важкі опіки, залишилися інвалідами на все життя...

Америка була вражена боягузтвом, бездарністю Уормса й підлістю Эббота.

Новоявлений капітан «Морро Касл» Уормс втратився судоводительской ліцензії й одержав два роки в'язниці. У механіка Эббота відібрали диплом механіка й присудили його до чотирьох років висновку. Уперше в історії американського судноплавства суд виніс вирок непрямому винуватцеві пожежі, людині, що не перебував на кораблі. Їм виявився вице‑президент «Уорд лайн» Генрі Кабоду. Він одержав рік умовного висновку й виплатив штраф у розмірі 5 тисяч доларів. По позовах потерпілих власники «Морро Касл» виплатили 890 тисяч доларів

Але в цій трагічній історії минулого й своїх героїв - моряки пароплавів «Монарк оф Бермуда», «Сіті оф Савана» і «Андреа Лакенбах», буксира «Тампа», катера «Парамонт», які врятували близько 400 чоловік

И, звичайно, головним героєм описуваних подій став радист Джордж Роджерс. У його честь мери штатів Нью‑Йорк і Нью‑Джерсі дали розкішні банкети. Конгрес США нагородив Роджерса золотий медаллю «За хоробрість».

На батьківщині героя - у невеликому містечку штату Нью‑Джерсі Байонне - відбувся із цієї нагоди парад військового гарнізону штату й поліції. В Голливуде задумалися про сценарії фільму «Я врятую вас, люди!» Роджерс із тріумфом прокотився по багатьом штатам, де виступав перед американською публікою з розповідями про драму на «Морро Касл».

В 1936 році Роджерс залишив морську службу й оселився в своєму рідному місті. Там йому з радістю запропонували посада начальника радиомастерской у керуванні міської поліції

Через дев'ятнадцять років Роджерс знову став сенсацією «номер один».

У липні 1953 року по підозрі у звірячому вбивстві 83‑літнього складача друкарні Вільяма Хаммела і його приймальні дочки Эдит поліцією був арештовано колишнього радиста «Морро Касл» Джорджа Роджерс. Герой Америки потрапив в слідчу камеру в'язниці

Після 3 годин 20 хвилин наради суд присяжних визнав його винним в убивстві й присудив до довічного висновку

Наслідок установив, що Роджерс - колишній співробітник американської поліції - найнебезпечніша для суспільства особистість, убивця, аферист, злодій і пироманьяк.

Під час наслідку зненацька на світло стали спливати факти, які потрясли не тільки мешканців Байонна, але й всі США. Виявилося, що «національному героєві» тепер приписувалося отруєння капітана Уилмотта й підпал «Морро Касл».

Під час розбору справи, проаналізувавши цілий ряд обставин, що передували пожежі, опитавши свідків і очевидців, експерти відтворили картину катастрофи «Морро Касл». За годину до виходу лайнера з Гавани капітан Уилмотт, побачивши начальника радіостанції несучої дві пляшки з якими‑те хімікатами, наказав йому кинути їх за борт...

Поліції стало відомо, що Уилмотт і Роджерс давно ворогували. Факт отруєння капітана не викликав в експертів сумніву, хоча прямих доказів і не був (труп під час пожежі згорів).

Експерти з питань суднобудування й хіміки припустили, що Роджерс підпалив судно за допомогою бомб уповільненої дії у двох або трьох місцях. Він відключив автоматичну систему пожароопределения й пустив газолін із цистерни аварійний дизель‑генератора з верхньої палуби на нижні. От чому полум'я поширювалося зверху долілиць. Він також урахував місце зберігання сигнальних фальшфейеров і ракет. Цим пояснювалося швидке поширення вогню на шлюпковій палубі. Схема підпалу була продумана професійно, зі знанням справи

10 січня 1958 року Роджерс помер у в'язниці від інфаркту міокарда

 

[...]
Качан
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189]