Морський транспорт

човна, яхти, катера, кораблі, катери, пароплави

«ТЕТИС»

 

1 червня 1939 року

 

 

Англійський підводний човен затонув під час випробувань в берегів Англії. Загинули 99 чоловік

 

Підводний човен «Тетис», побудована на верфі фірми «Кэммел Лэйрд» у Беркенхеде (біля Ліверпуля), вийшла в море для проведення ходових випробувань, маючи на борті 103 чоловік. На човні перебували командир флотилії підводних човнів, у яку стояло влитися «Тетису», капітан 1‑го рангу Орам, 53 члена екіпажа, 20 представників служб і керувань Адміралтейства, що входили до складу приймальної комісії, 26 працівників верфі й три представника підприємств‑контрагентів

В 10 годин 00 хвилин підводний човен відійшов від пірса верфі й направилася в море для виконання програми занурень. У призначеному місці її очікував буксир «Гребекок», завданням якого було оповіщення судів, здатних перешкодити проведенню занурень. Засобів звукоподводной зв'язку із човном, а також шифрувальних таблиць для передачі секретних повідомлень у штаб флоту буксир не мав

В 13 годин 40 хвилин «Тетис» приступився до занурення. З борта буксира бачили, як підводники покинули місток. Слідом за цим почувся шум повітря, що витісняється водою із цистерн головного баласту. Однак, всупереч очікуванням, човен не бажав іти під воду. Її рубання ще протягом 1 години залишалося на поверхні

Сам по собі випадок незанурення човна не був чим‑те незвичайним: при розрахунках баластування підводного корабля завжди воліють помилятися в безпечну сторону. Однак наступні події прийняли трагічний оборот

Як з'ясувалося пізніше з розповіді підводників, що спалися, командир човна порахував, що незадовільне баластування пояснюється відсутністю води у двох носових торпедних апаратах, які, відповідно до розрахунків, необхідно було заповнити в компенсацію маси торпед, що отсутствовали на човні. Він послав у носовий відсік командира минно‑торпедної бойової частини лейтенанта Вудса, щоб той перевірив, заповнений ці апарати або немає.

Лейтенант Вудс, по черзі відкриваючи на торпедних апаратах пробні краники, як і передбачалося, виявив, що апарати з першого по четвертий осушені. Із пробного краника шостого апарата полився слабкий струмок води, що свідчило про його часткове затоплення, а пробний краник п'ятого апарата наявності в ньому води не показав

Доповівши про результат перевірки в центральний пост, Вудс почекав якийсь час наказу про затоплення апаратів (цей наказ чому‑те так і не був відданий) і вирішив зробити перевірку стану їхніх передніх кришок, яка була передбачена програмою випробувань. Для цього він почав послідовно відкривати задні кришки апаратів, починаючи з першого, і оглядати їхні внутрішності, висвітлюючи довгі темні труби електричним ліхтарем. На п'ятому апарату заїло рукоятку відкривання задньої кришки

Як тільки Вудсу й вйому, що допомагав, торпедистові вдалося відкрити кришку, через апарат у відсік заюшив потік холодної морської води, що була зовсім зненацька: рукоятка відкривання передньої кришки перебувала в положенні «закрита» (система взаємного блокування кришок апаратів на англійських човнах у той час була відсутня).

Нема чого було й думати знову закрити кришку, і Вудс, доповівши в центральний пост про те, що трапилося,, перейшов разом з торпедистом і іншими підводниками в другий відсік (на човнах цього типу - відітнув запасних торпед) і спробував закрити за собою перебірковий люк. Це йому також не вдалося, тому що між кришкою й комінгсом люка потрапив баранчик задраювання. Часу для його звільнення в підводників не було, і вони відступили в третій відсік, задраївши за собою перебірковий люк. Із затопленими першим і другим відсіками в 15 годин 00 хвилин човен ліг на ґрунт на глибині 49 метрів

Командний склад човна розумів, що на поверхні не будуть турбуватися принаймні до 17 годин, оскільки близько 14 годин з «Тетиса» пішла радіограма з повідомленням про майбутнє занурення тривалістю до 3 годин. Індивідуальні дихальні апарати для самостійного виходу людей на поверхня, яких на човні було досить, не стали відразу використовувати головним чином тому, що досвіду такого виходу із глибини, на якій затонула човен, не мали не тільки цивільних осіб, але й більшість підводників

Протягом майже п'яти годин (до 19 годин) підводники в індивідуальних апаратах уживали спроби проникнути через рятувальну камеру, розташовану між другим і третім відсіками й имевшую виходами в кожний з них, у носові відсіки й закрити кришку нещасливого торпедного апарата й потім спробувати відкачати воду. Ці спроби не увінчалися успіхом, але сильно вимотали людей

Тим часом «Гребекок» дарма очікував всплытия «Тетиса». Командир буксира був здивований незвичайним відходом човна під воду. Уже в 16 годин 00 хвилин він вирішив повідомити про свої побоювання, однак, не маючи шифрувальних таблиць, міг зробити це тільки через цивільну радіостанцію відкритим текстом. Щоб не піднімати зайвої тривоги при проходженні радіограми по звичайним каналам зв'язку, повідомлення командира «Гребекока» у штаб підводних сил було сформульовано у формі питання: «На який час планувалося занурення „тетиса“?»

Ця радіограма була отримана в штабі лише в 18 годин 15 хвилин у результаті стікання ряду обставин (включаючи прокол шини велосипеда листоноші). Відразу ж був відданий наказ про пошук зниклого підводного човна. В 18 годин 22 хвилини його одержав ескадрений міноносець «Брэйзен», що перебував в Ірландському морі. В 18 годин 50 хвилин наказ був отриманий на аеродромі морський авіації, розташованому в 150 милях від місця катастрофи, однак чотири пошукових літака змогли злетіти лише в 19 годин 40 хвилин

У результаті й ескадрений міноносець, і літаки прибутку в район події близько 21 години, тобто перед самим заходом сонця. Буксир «Гребекок», хоча й перебував на місці катастрофи, не міг надати їм допомогу в пошуках човна, оскільки не мав не тільки засобів підводного виявлення, але й звичайних навігаційних приладів для визначення власного місця

Тим часом обстановка у відсіках підводного човна продовжувала погіршуватися. Знесилені люди, дарма очікуючи допомоги ззовні, вирішили підняти корму човна, а потім спробувати вийти на поверхню через кормову рятувальну камеру, що у такий спосіб виявилася б на порівняно невеликій глибині. Для підйому корми треба було рассоединить і знову тимчасово з'єднати багато водних і повітряних магістралей, і ця робота була успішно виконана досвідченими заводськими фахівцями

Рано ранком наступного дня корму човна нарешті вийшла з води і досить незабаром була виявлена пошуковими кораблями, а в 7 годин 30 хвилин поруч із нею спливли два підводники: капітан 1‑го рангу Орам, що вирішив особисто керувати рятувальною операцією, і лейтенант Вудс (необхідно відзначити, що ці підводники вийшли першими за згодою оставшихся на човні). Вони розповіли про важке положення людей і жахливій атмосфері у відсіках човна

Хоча до цього часу в корми загиблого підводного човна зібралися вже три кораблі (крім «Гребекока» і «Брэйзена» на місце події прибуло рятувальне судно Ливерпульского порту «Виджилянт»), жодне з них не мало засобів надання реальної допомоги підводникам

В 10 годин 00 хвилин з підводного човна вийшли на поверхню ще два чоловіки: моряк і заводський фахівець, які повідомили, що фізичний стан людей значно погіршилося, і вони вже не здатні самостійно вибратися зі своєї підводної труни

Біля полудня до місця загибелі човна підійшли шість новітніх ескадрених міноносців типу «Трайбл», однак і на них не виявилося ні досвідчених водолазів, ні засобів надання допомоги затонулому підводному човну. В 14 годин 30 хвилин з Беркенхенда прибув буксир, що доставив устаткування для кислородно‑ацетиленової різання, за допомогою якого передбачалося прорізати отвір у міцному корпусі і через нього витягти оставшихся в живих людей. Для страховки на корму човна був заведено трос, утримуваний буксиром і рятувальним судном. В 15 годин 10 хвилин цей трос лопнув, і кормова частина «Тетиса», піднявши величезну хвилю, зникла під водою

Тільки після 18 годин до місця катастрофи почали підходити авдєєвої‑рятувальні засоби: тихохідні суднопіднімальні судна й буксири з понтонами з Ліверпуля; есмінець із чотирма цивільними водолазами‑глубоководниками і необхідним устаткуванням на борті Менш чим через дві години після приходу есмінця до місця події водолази були вже на палубі затонулого човна. В 3 години 00 хвилин 3 червня до них приєдналися водолази з рятувального судна ВМФ «Тедуорт»...

Але було вже пізно. У відсіках «Тетиса», що затонув внаслідок виходу з ладу пробного краника й системи відкривання кришок торпедного апарата, загинули 99 чоловік

 

[...]
Качан
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189]