Морський транспорт

човна, яхти, катера, кораблі, катери, пароплави

«ЛЕНІН»

 

27 липня 1941 року

 

 

Радянський пароплав, шедший на чолі каравану судів, затонув у районі мису Мишоїд на Чорному морі. Загинули близько 900 чоловік

 

В 1909 році для царської Росії на німецькій судноверфі в Данцизі (нині Гданьск) був побудований пароплав «Симбірськ». Цей елегантний двухтрубный красень, призначений для перевезення пасажирів і вантажів на далекосхідних лініях Росії, мав довжину 94,8 метра, ширину - 12,6 метра, осаду - 5,7 метра. Пароплав був цілком комфортабельний по тимі часам, мав гарні каюти й кубрики для розміщення 472 пасажирів і два трюми в носовий частини, розраховані на 400 тонн вантажу

У роки Радянської влади пароплав перейменували в «Ленін». В вересні 1925 року за рішенням правительства «Ленін» доставив у японський порт Нагасакі вантаж для потерпілих від землетрусу. Наприкінці 1925 року пароплав перевели на Чорне море, де він робив в основному рейси по крымско‑кавказької лінії. Навіть у порівнянні зі своїми більше молодими побратимами «Ленін» мав пристойну швидкість - 16,5 вузла

Перед самою війною пароплав сіл на камені під Одесою. В 1941 року судно було модернізовано - замість двох труб зробили одну, більше широку. У цей же час капітаном «Леніна» став 48‑літній Іван Семенович Борисенко. З 1930 року він очолював екіпажі таких відомих судів, як «Чичерин», «Сванетія», «Львів», «Грузія», «Абхазія». За рейси на пароплаві «Зырянин» з вантажем допомоги для республіканської Іспанії Борисенко був нагороджений орденом Леніна

У перший свій військовий рейс пароплав «Ленін» вийшов з Одеси в Маріуполь 12 липня 1941 року з евакуйованими й вантажем цукру на борті

22 липня пароплав при підході до Одеси був атакований трьома фашистськими бомбардувальниками, але їх відігнав вогнем крейсер «Комінтерн».

У ці дні німецька авіація початку регулярні бомбування міста і порту. З'явилися перші жертви серед мирного населення. Капітан Борисенко одержав наказ від керівництва Чорноморського морського пароплавства терміново прийняти вантаж і пасажирів і випливати знову Вмариуполь.

На березі навантаженням керував представник военно‑морський комендатури порту старший лейтенант Романов. Згодом на суді він показав, що пропуском на пароплав служив посадковий талон, але по одному талоні проходили два‑три дорослих пасажири. Діти в рахунок не йшли. Багато людей приходило з записками від міських і обласних керівників, військової комендатури міста Одеси. Члени екіпажа розміщали рідних і друзів у своїх каютах. Багато хто з них склали сумний список «зниклих без звістки».

Капітан Борисенко ніякого обліку прийнятих пасажирів не вів. У результаті замість 482 пасажирів і 400 тонн вантажу, згідно офіційним даним, пароплав «Ленін» тільки одних пасажирів прийняв на борт близько 4000 людина!

Людей було стільки, що ними були забиті всі салони, їдальні, коридори, трюми й палуби, а отут прийшов ще наказ прийняти команду в 1200 чоловік необмундированих призовників. А люди всі продовжували прибувати...

Боцман у черговий раз доповів, що судно перевантажене, коли нарешті пішла команда: «Віддати швартови!»

З початком війни на Чорному морі в багатьох районах виставили оборонні мінні загородження й увели особливий режим плавання, предусматривавший обов'язкову лоцманську проводку. Кораблі проходили по спеціальним фарватерам, які знав обмежене коло осіб. Маяки були переведені на «манипулируемый режим» за особливим розкладом, як і всі берегові навігаційні вогні, щоб утруднити плавання кораблям супротивника. Однак єдиної і чіткої служби забезпечення комунікацій, який би підкорялися й капітани, і лоцмани, на жаль, на Чорному морі, принаймні, у перші місяці війни не було

Пароплав «Ленін» відправився у свій останній рейс 24 липня 1941 року. В 22 години 00 хвилин він повільно відвалив від причалу й вийшов у море, очоливши конвой. Конвой складався з теплохода «Ворошилов», судна «Березина» і двох шаланд, які плелися у хвості, увесь час загрожуючи випустити з уваги основний конвой

Наш военно‑морський флот на Чорному морі традиційно мав гнітючу перевагу над кораблями супротивника навіть у кількісному відношенні, тому незрозуміло, чому військова рада флоту не піклувався про проводці судів через «секретні фарватери», і транспорти стали підриватися на власних мінах!

Вице‑адміралові Ф.С. Жовтневому доповіли, що тільки в плин одного дня підірвалися на своїх мінах у районі Залізного молу й мису Кыз‑Аул два судна, а напередодні в районі Керчі - транспорт «Кола». Але чому‑те флот весь 1941 рік напружено чекав висадження фантастичного ворожого десанту на берег Криму, з‑за чого допускав більші тактичні прорахунки

Лоцман, що перебував на пароплаві «Ленін», не мав зв'язку з оперативним черговим флоту, тому радіозв'язок здійснювався через військові катери й інші кораблі. На переході морем з'ясувалося, що в тихохідних шаланд на борті є свій лоцман і вони можуть випливати до місця призначення самостійно.

Нарешті‑те «Ленін» і «Ворошилов» могли збільшити швидкість і швидко зникли за обрієм. Однак на траверзі мису Лукулл капітан «Ворошилова» доповів, що на теплоході вийшла з ладу машина й він не може рухатися самостійно. Капітан Борисенко знав, що це результат поспішного й неякісного ремонту, і вирішив відбуксирувати «Ворошилов» у Севастополь. Знав він і те, що «Ворошилов» так само перевантажено людьми, як і його судно

До Севастополя було рукою подати, але з‑за шаланд час було упущено. В умовах війни це була непрощенна помилка, як і помилково було становити конвой з таких різних судів, так ще з погано відремонтованими машинами

Чудом уникши нальотів авіації супротивника, «Ленін» відбуксирував теплохід у Севастопольську бухту (Козачу), а сам у супроводі сторожового катера пішов на Ялту. Але до Ялти він так і не дійшов...

Капітан 2‑го рангу А.Е. Абаев свідчив: «Лоцманом на пароплав „ленин“ для подальшої проводки був призначений молодий лейтенант И.И. Свистун, недавній випускник Ленінградського морехідного училища. Судоводитель із нього міг вийти не швидко. Свистун не був готовий до лоцманських проводкам у мирний час, а у військове тим більше». Йому вторить контр‑адмірал А. Р. Азаренко: «Свистун був зарахований до складу лоцманської служби перед самої війною... підготовлений не був, тому що не мав практичних навичок у водінні судів великої водотоннажності». Але ж «Леніну» стояло плавання в районі мінних полів!

Ідуть третя доба, як пароплав «Ленін» відійшов від одеського причалу. Капітан Борисенко похмурий. Заповнений до відмови змученими й утомленими людьми, пароплав чекає «добро» на вихід у море. До Севастополя підійшов теплохід «Грузія», що вийшла з Одеси на два дні пізніше.

«На судні людей як оселедців у бочку, - розповідала пасажирка М.А. Чазова, - на палубах покотом мобілізовані, які замість подушок підкладали коркові рятувальні пояси під голову. Хто‑те доглянув у цьому „непорядок“. На третій день всі рятувальні пояси зібрали й замкнули під величезний замок, що потім не могли збити навіть сокирою».

Усі розуміли, що пароплав давно був би в Ялті, але з полдороги його чому‑те повернули в Севастополь, і він знову встав на якір у бухті Козачої. Моряки порахували це за погану ознаку. Тягуче й тривожно йшло час...

Під час томливого очікування відбувається обмін пасажирами. З комфортабельного «Леніна» примусово відправляють одну родину на «Ворошилов», а з «Ворошилова» іншу родину - добровільно на «Ленін». Пасажир пароплава «Ворошилов» згадував: «...на теплоході виявилася високопоставлена родина, яка зажадала перевести її на комфортабельний пасажирський „ленин“. Справа у тім, що на „ворошилове“ усі жили у вантажних трюмах, де були обладнані нари. Були спущені шлюпки, і незабаром обмін відбувся. Після трагедії ранком капітан „ворошилова“ А. Шанцберг сказав прибулій родині: „видите, як обернулася доля, а ви вчора так обурювалися...“»

Нарешті ввечері 27 липня в 19 годин 15 хвилин одержали радіограму: «Транспортам знятися й випливати в Ялту».

«Ленін» і «Ворошилов» у супроводі сторожового катера СКА‑026 вийшли в море, але конвой був жорстко обмежений у швидкості пересування: «Ворошилов» не може дати більше 5 вузлів!

Уже на наслідку другий помічник капітана Г.А. Бендерский скаже: «Караван був складений абсолютно неправильно. Такий підбор судів я уважаю злочинним!» Але всі мовчали. Мовчав капітан, мовчали його помічники...

Нарешті, не можна не сказати про ще одній непрощенний помилки капітана Борисенко. Як потім було з'ясовано, в Одесі для відбиття нальотів супротивника на носі й кормі було встановлено два зенітних знаряддя. Це, як говорять моряки, «додатковий метал» - отже, необхідно було «усунути девиацию», щоб зробити більше точними показання компаса. Крім того, у трюми також був завантажений метал як необхідний вантаж (450 тонн), підмета перевезенню Вмариуполь.

И нарешті, останнє, також немаловажне: на пароплаві «Ленін» чому‑те був відсутній ехолот для виміру глибини, а лаг для обчислення швидкості судна був не вивірений!

Отже, цілий ряд недоглядів, помилки плюс злочинна недбалість перед тим, як на перевантаженому людьми судні вийти в нічний рейс, по вузькому фарватеру в оточенні мінних полів. При цьому для охорони «Леніна», «Ворошилова» і «Грузії», на яких перебували близько 10000 чоловік, був виділений лише один сторожовий катер СКА‑026.

Причина цього - непогодженість дій цивільного й військового керівництва на Чорному морі

Південна ніч наступає швидко. Кромішня тьма огорнула «Ленін», «Грузію», «Ворошилов» і сторожовий катер, що випливали в кільватер один одному. Ліворуч беріг тільки вгадувався, не видно було жодного вогника (світломаскування). Капітан Борисенко, молодий лоцман Свистун і вахтовий кермовий Кисельов удивлялися втемноту.

Лоцман Свистун нервував. У міру проходження, з берега «манипуляторная служба» за вказівкою оперативного чергового повинна була на короткий час запалювати умовні вогні. Але вогнів не було видно, і не було можливості по пеленгу уточнити курс

Дул північний вітер, змушуючи суду дрейфувати. Йому допомагало плин за мисом Фиолент.

Нервував і капітан Борисенко. У Севстополі не було ніякого інструктажу посадових осіб конвою, не було письмового приписання, не був призначений навіть старший конвою, не були уточнені особливості плавання в цьому районі й питання забезпечення безпеки. Навкруги плутанина. Ніякого «флотського порядку»!..

Приглушено працювали машини, змушуючи корпус пароплава злегка вібрувати. Швидкість ходу - мінімальна

В 23 години 33 хвилини сильний вибух змусив здригнутися весь пароплав «Ленін». Вибух відбувся між трюмами № 1 і № 2 із правого борта, після чого пароплав став осідати носом при виниклому крені на правий борт. Пролунали лементи: «Тонемо!»

Капітан Борисенко дав команду: «Лево керма!» і потім: «Повний уперед!» - у надії ближче підійти до кримського бережуся

Очевидець Колодяжная розповідала:

«У момент вибуху я спала в каюті... Прокинувшись, я спустилася на другу палубу, судно стрімко валилося на правий борт. Назустріч мені з головної палуби бігли пасажири з лементами. У цей момент крен судна був приблизно 15-20 градусів. Я зрозуміла, що шлюпки спустити не вдасться, і побігла до собі в каюту. Взяла нагрудник (рятувальний пояс), портфель із грошима, схопила за руки мати й стала виходити. У коридорі було багато води

Крен судна збільшувався. Мене мати тягла до правого борта, а я її до лівого. У цей час на мене хто‑те впав, я упустила руку матері...

Мене що‑те потягнуло. Я опинилася в море й побачила, що на мене валиться труба. Я відплила убік і увесь час спостерігала, як тонув пароплав. Я бачила, як корму пароплава піднялася, гвинти продовжували працювати. Потім він став вертикально й швидко пішов під воду. Наступила дивна тиша, і потім пролунали лементи жаху, оказавшихся у воді. Я стала плисти до бережу...

Протрималася на воді години три, потім мене підняли на борт «Грузії»».

Пароплав «Ленін» поринув у води моря за 7-10 хвилин. Шедшая у кільватері «Грузія» наблизилася до місця загибелі. Капітан дав команду по трансляції: «Спустити шлюпки на воду!» Не розібравши, у чому справа, люди в паніці кинулися до шлюпок. Команда веслами й кулаками намагалася відбитися. «Шлюпки спускають для надання допомоги пасажирам „ленина“», - хрипіла трансляція, але це мало допомагало. Було упущено багато дорогоцінного часу. Шлюпки спустити не встигли...

Звичайно, багато членів екіпажа пароплава «Ленін» поводилися самовіддано, рятуючи життя людей, але швидко затонуле судно захопило їх на дно. Капітан Борисенко, троє його помічників і лоцман покинули судно останніми. Встигли спустити на воду лише дві рятувальні шлюпки. «Грузії», «Ворошилову» і підоспілим катерам удалося врятувати в, що кипів від людських голів море лише біля 600 чоловік. В основному це були ті, кому дісталися коркові пояси, рятувальні кола й хто був у шлюпках. Ті, хто не вміли плавати, тонули миттєво. Багатьох захопила в безодню намоклий одяг...

Точної цифри загиблих немає по тій простій причині, що не було відомостей про число людей, що перебували на борті. Зрозуміло, капітан зобов'язаний знати цю цифру, але він не знав її.

По регістрі СРСР пасажировмісність пароплава «Ленін» була 472 місця. У дійсності було прийнято в три рази більше людей, тобто понад 1300. Якщо до цього додати 1200 чоловік мобілізованих, які розміщалися на верхній палубі, і врахувати людей, які були в інших приміщеннях пароплава, то число в 3000 чоловік, що перебували на пароплаві в момент вибуху, стане реальним

Порятунок людей на пароплаві «Ленін» вироблялося за принципом «рятуйся, хто може». Находившиеся в приміщеннях здебільшого там і залишилися

Одержавши доповідь про вибух пароплава, оперативний черговий наказав всім службам, що забезпечують, діяти, для порятунку людей вислав з Балаклави торпедні катери в район вибуху й доповів командуючому флотом. В щоденнику адмірала Жовтневого з'являється запис:

«23 липня. …В 00.25 оперативний черговий штабу флоту доповів, що отримано повідомлення про загибель пасажирського ПХ „ленин“, шедшего з Одеси на Кавказ і в 23.00 27.07 затонулого в районі мису Мишоїд. Що за причина загибелі ПХ, скільки загинуло людей - уточнюють. На ПХ був наш військовий лоцман, у конвої один катер МО‑4».

«29 липня. Прийняв у себе на БФКП капітана ПХ „ленин“ тов. Борисенко й нашого військового лоцмана тов. Свистуна. Обоє залишилися живі після тієї жахливої катастрофи. Дуже багато загинуло жінок, старих, дітей. А скільки? Капітан не знав, скільки на борті в нього було людей. Це незбагненно, але це так. Будуть уточнювати в Одесі».

«31 липня. Нарешті яке‑що уточнили у зв'язку з походом з Одеси на Кавказ ПХ „ленин“. Усе ішло по лінії цивільної й Морфлота. ПХ „ленин“ взяв на борт біля (точно ніхто не знає) 1250 пасажирів і 350 тонн вантажу (кольорові метали в злитках). На борт прибув наш военно‑морський лоцман тов. Свистун, і ПХ „ленин“ вийшов з Одеси... По всім дачним, орієнтовно загинуло до 900 чоловік...»

У Москву пішли зменшені дані - призовників 700 чоловік, евакуйованих - 458, загинули - 650.

Автор книги «Радянський морський транспорт у Великої Вітчизняній війні» Б. Вайнер затверджує, що було врятовано 500 чоловік: 200 урятувала «Ворошилов», а «Грузія» і сторожові катери - 300.

Звернемося до інших джерел. Л. Болгаров уважає: «усього було врятовано 272 чоловік. Ця цифра, можна сказати, достовірна, тому що відразу же після прибуття в Ялту „грузии“ і „ворошилова“ була проведена перевірка що спалися. Їм була надана допомога. Мені, приміром, видали полотняні штани, чорну сатинову косоворотку й парусинові туфлі коричневого кольору. Для одержання подібної допомоги були складені списки врятованих. Із числа команди врятувалася половина».

Капітан Борисенко на наслідку назвав число загиблих членів екіпажа - 43 чоловік з 92.

Чому відбувся зривши? З‑за плаваючої міни або торпеди? Вахтовий помічник Бендерский говорив: «Переконаний, що вибух - від стоячої міни. Я спостерігав уважно за обрієм і нічого підозрілого - слідів торпеди або підводного човна не було».

А вахтовий радист И. Назаретий на допиті заявив: «27 липня близько 23 годин 45 хвилин або 23 годин 46 хвилин я перебував у радіорубці, і в цей момент із правого борта, у носа корабля відбувся зривши, якому передував сильний металевий удар, від нього судно сильно здригнулося, і через 1-2 секунди відбувся зривши, вся верхня палуба була обкутана білим димом... Коли ми були в порту Ялта на теплоході „ворошилов“ у кают‑компанії разом зі старшим радистом Ткачуком, до нас звернувся який‑те пасажир з цього судна, що повідомив, що в числі врятованих з пароплава „ленин“, перебувають на „ворошилове“, є два пасажири, які в момент вибуху перебували в правого борта й до вибуху бачили білий світний струмінь у море, що наближалася до пароплава „ленин“».

Про це на допиті говорив машиніст 1‑го класу П. Попів, що перебував у машинному відділенні й чуло сильний удар у правий борт до вибуху

Слідчих це показання не зацікавило. Але чому?

28 липня рівно в 10 годин наші СКА атакували виявлену в районі Севастопольської бази підводний човен і потопили її. 2 липня Військова рада Чорноморського флоту доповів наркомові ВМФ: «...було точно встановлене, що на чорноморському театрі в наших ВМБ діяли 11- 12 німецьких підводних човнів...»

Карл Дениц, що командував в 1936-1943 роках підводним флотом фашистської Німеччини, затверджував, що підводні човни почали перекидатися з Північного й Балтійського морів по Ельбі до Дрездена, потім по автостраді до Регенсбурга й потім долілиць по Дунаєві на Чорне море лише навесні 1942 року

Якщо це так, то робота розвідки Чорноморського флоту була не на висоті, і запис у щоденнику вице‑адмірала Жовтневого від 29 липня, що Босфор пройшла велика кількість ПЛ - увійшли в Чорне море, зроблена по доповіді разведотдела, недостовірна

Однак у Чорному морі були румунські підводні човни, була й торпедоносна авіація. Капітан 1‑го рангу у відставці И. Поляк писав, що деякі лоцмани затверджували, що в трофейних документах була виявлена доповідь фашистського командира підводного човна про торпедування пароплава «Ленін», але документальних підтверджень знайти не вдалося. Виключити версію торпедування можна тільки після огляду корпуса пароплава

Урятованих пасажирів розмістили в санаторії «Більшовик», де їм була надана допомога. члени, Що Спалися, екіпажа інтенсивно допитувалися співробітниками НКВД Кримської області й Особливого відділу Чорноморського флоту

30 липня була порушена кримінальна справа за обвинуваченням військових лоцманів лейтенанта Івана Івановича Свистуна, 1909 року народження, і старшого лейтенанта Івана Авраамовича Штепенко, 1895 року народження. 11 і 12 серпня відбулося закрите засідання Військового трибуналу Чорноморського флоту в складі головуючого бригвоенюриста Лебедєва, членів бригвоенюриста Бондарюючи й военюриста юриста 3‑го рангу Фридмана. Трибунал засідав 7 годин і, не домігшись визнання обвинувачуваних у провині, не довівши провини лоцманів, не призначивши технічної експертизи, не зробивши частки визначення на адресу основних винуватців катастрофи, 12 серпня присудив позбавити И. Свистуна військового звання лейтенанта на підставі статті 193‑17б і піддати вищій мері покарання - розстрілу. Вирок був остаточний і оскарженню не підлягав. І. Штепенко був присуджений до 8 років тюремного ув'язнення з від'їздом покарання після війни

Дарма Іван Свистун доводив суду (і це підтвердили свідки), що «манипулируемый режим» не діяв, що лоцманська проводка не була забезпечена, що маяк на мисі Мишоїд запалився лише після того, як «Ленін» підірвався й став тонути. Суд не взяв до уваги його показання

Коли матеріали про загибель пароплава «Ленін» були розсекречені, офіцери й моряки Севастопольського военно‑наукового суспільства зажадали додаткового розслідування всіх обставин

18 серпня 1992 року Військовий трибунал Чорноморського флоту під головуванням полковника юстиції А.Д. Ананьева, за участю помічника прокурора флоту підполковника С.Г. Мардашина розглянув у судовому засіданні кримінальна справа по протесту в порядку нагляду й визначив: «Вирок Військового трибуналу Чорноморського флоту від 12 серпня 1941 року у відношенні И.И. Свистуна скасувати, а діловодство припинити за відсутністю в його діях складу злочину».

 

[...]
Качан
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189]