Морський транспорт

човна, яхти, катера, кораблі, катери, пароплави

ПІДВОДНИЙ ЧОВЕН З‑117

 

грудень 1952 року

 

 

Радянський підводний човен затонув під час навчань в районі Татарської протоки. Загинули 52 підводника, у тому числі 12 офіцерів

 

На початку 1930‑х років радянське керівництво прийняло рішення про створення нового флоту - Тихоокеанського. Не останню роль у ньому приділялося підводним човнам. Будувати їх почали в Ленінграді, потім секціями, на платформах їх перевозили у Владивосток, де вироблялася остаточна складання

Однієї з перших доставлених на Далекий Схід підводних човнів була «Макрель». Незабаром власні імена для назв підводних човнів були скасовані, і «Макрель» стала йменуватися Щ‑117 («Щука»).

Водотоннажність Щ‑117 становило в надводному положенні 600, а в підводному 722 тонни. Довжина човна - 58 метрів, ширина - 6 метрів, осаду - 4 метри. Під дизелями «Щука» могла розвивати хід до 12 вузлів, під водою під електромоторами - 8 вузлів. У носовій частині човна розташовувалися чотири торпедних апарата, у кормі - ще два. Крім цього, «Щука» мала одне 45‑міліметрове знаряддя й три кулемети. Екіпаж підводного човна становив сорок чоловік

Першим командиром Щ‑117 став капітан‑лейтенант Микола Египко. На самому початку 1936 року «Щука» вийшла в море, маючи досить незвичайний наказ - як можна довше протриматися вдалині від берега. Завдання Щ‑117 поставив особисто нарком Ворошилов. Екіпаж Миколи Египко впорався з поставленої перед ним завданням блискуче, удвічі перекривши всі розрахункові нормативи. Це був справжній подвиг. Командир «Щуки» був визнаний гідним вищої нагороди держави - ордена Леніна, всі інші члени екіпажа одержали ордена Червоної Зірки. Підводний човен встановив рекорд для субмарин свого класу, пробувши під водою на ходу більше трьохсот сорока годин. За час походу вона пройшла три тисячі миль, з них більше трьохсот - під водою

Ще під час війни Щ‑117 перебазувалася з Владивостока в Радянську Гавань, де ввійшла до складу бригади підводних човнів Тихоокеанського флоту. Але взяти участь у боях їй не довелось.

Після війни «Щука» брала участь у різних навчаннях. В 1950 року субмарина пройшла капітальний ремонт, у ході якого були замінені дизелі, а в наступному - гарантийно‑поточний. Відповідно до нової класифікації кораблів у Радянському ВМФ підводний човен одержав нове тактичне найменування - З‑117. Тоді ж 3‑я бригада підводних човнів, куди входила «Щука», була перейменована в 90‑ю, що у свою чергу включили до складу тільки що утвореного 7‑го ВМФ, що базувався в Радянської Гавані

До початку 1950‑х років З‑117 була вже далеко не новим кораблем, але з усіма завданнями справлялася успішно. Тільки за 1952 рік човен мав 72 ходових дня, зробивши за цей час більше двохсот занурень. В листопаді 1952 року човен пройшов докование у Владивостоці, а потім зробила перехід у рідну базу, виконавши по шляху цілий ряд бойових вправ

Командиром З‑117 уже два роки був капітан 2‑го рангу В.А. Красников, досвідчену, минулу війну офіцер. Стаж його служби в підводному плаванні нараховував 11 літ

14 грудня 1952 року на 90‑й бригаді підводних човнів почалося планове навчання. Тема навчань у бойовому розпорядженні була позначена так: «Нанесення ударів групою підводних човнів і при наведенні розвідувальної авіацією». Відповідно до плану, шість підводних човнів бригади повинні були розгортатися в складі двох груп. При цьому один із човнів повинна була вийти в море трохи раніше, ніж інші, для ведення розвідки й наведення на кораблі умовного супротивника двох наступних за нею «волчих зграй». Виконувати розвідувальне завдання була призначена З‑117.

14 грудня в 11 годин ранку за місцевим часом З‑117 відійшла від причалу Радянської Гавані

Через п'ять годин у море вийшли три «крихітки» - перша тактична група, а за годину до напівночі й дві «Щуки, що залишилися,», що становили другу групу. Обидві групи взяли курс у свої маневрені райони в Татарському протоці, де повинні були очікувати підходу кораблів «супротивника», загін яких позначав корабель‑ціль ЦЛ‑27, що виходив з Холмска.

Дані про ЦЛ‑27 повинна була передати на підводні човни З‑117, після чого зайняти позицію недалеко від Холмска й контролювати всі вихідні з порту судна

На береговому КП бригади в командування навчаннями тим часом вступив командир бригади капітан 1‑го рангу В.М. Прокоф'єв. На аеродромах розігрівали мотори літаки 8‑го розвідувального авіаційного полку Тихоокеанського флоту. Вони повинні були допомогти З‑117 виявити умовного супротивника

В 18 годин 50 хвилин 14 грудня на КП бригади прийняли радіограму з підводного човна. Командир З‑117 доповідав, що вийшов з ладу правий дизель і човен продовжує рух у призначений район під другим

В 20 годин 25 хвилин оперативний черговий штабу флоту повідомив на кораблі й судна про виявлення в районі Холмска плаваючої якірної міни. Дрейфуючу міну помітили з берегового поста спостереження

В 20 годин 30 хвилин командуючому флотом доповіли про виявленні плаваючої міни й про місцезнаходження кораблів 90‑й бригади в море. Про те, що 90‑й бригадою підводних човнів отримані телеграми від ПЛ З‑117, у штаб флоту повідомлено не було

В 21 годину 55 хвилин начальник оперативного управління штабу флоту прийняв рішення: у зв'язку з неможливістю виходу кораблів з Корсакова й Радянської Гавані з‑за небезпечної льодової обстановки для пошуку плаваючої міни в районі Холмска зі світанком 15 грудня використовувати ЦЛ‑27, що перебуває в цьому районі

В 0 годин 25 хвилин 15 грудня оперативний черговий передав на кораблі й судна уточнені координати міни

В 1 годину 06 хвилин від командира З‑117 було отримано підтвердження на передану радіограму

В 3 години 15 хвилин командир «сто сімнадцятої» доповів у штаб бригади про введення в лад правого дизеля й продовженні виконання завдання

Відповідно до плану навчань, корабель‑ціль повинен був покинути Холмск близько 17 годин. Саме в цей час на КП бригади й чекали повідомлення капітана 2‑го рангу Красникова про виявлення вихідного корабля. Але повідомлення не пішло. З‑117 мовчала. Особливого занепокоєння на КП, втім, це спочатку не викликало. Адже можливо, що човен просто не помітила вихідний корабель, або що‑те трапилося з апаратурою зв'язку, або обірвало антену. До того ж штаб бригади був повністю поглинений навчаннями

В 19 годин комбриг капітан 1‑го рангу Прокоф'єв запросив З‑117, вимагаючи підсилити пильність, а також повідомити свої координати. Підводний човен по‑колишньому не відповідала. Тоді‑те в командування бригади й виникла тривога

Наступило 16 грудня. Протягом всієї ночі штаб бригади неодноразово продовжував викликати З‑117. Але ефір мовчав

В 19 годин 16 грудня підводному човну З‑117 передали черговий наказ включити ходові вогні й негайно вертатися на базу. На радіограму не відповіли

В 0 годин 30 хвилин 17 грудня Командуючий флотом вице‑адмірал Холостяків дав вказівку командирові 90‑й бригади припинити навчання. ЦЛ‑27 наказали випливати в район Холмска на пошук ПЛ ІЗ‑117

В 4 години 00 хвилин 17 грудня надійшов наказ почати пошуки

В 7 годин 17 грудня по наказі начальника штабу флоту для передачі телеграм на З‑117 десять разів запускався потужний передавач. Однак підводний човен мовчав по‑колишньому

Як же здійснювався пошук зниклого підводного човна? Перша партія тральщиків ТЩ‑524, ТЩ‑588, що вийшли з Радянської Гавані 19 грудня до Холмску, почала обстеження металевими й придонними тралами району, де 15 грудня ЦЛ‑27 спостерігав силует підводного човна

Огляд західного узбережжя острова Сахалін від Холмска на Північ до Томари й на південь здійснювали армійські частини й прикордонники. Крім цього, пошук здійснювали до 20 грудня есмінець «Верткий», рятувальник «Золотий», підводні човни З‑119 і З‑120.

21 грудня до них приєдналися три тральщики 29‑й дивізії ОВР, два тральщики 113‑й бригади ОВР. ДО 22 грудня в район Холмска прибув рятувальник «Тетюхе», а 23 грудня - ще два тральщики 6‑го ВМФ.

З повітря пошук З‑117 вели два літаки, один з Радянської Гавані, один з Корсакова. Вказівки по пошуку були дані й місцевими рибалкам

З огляду на можливість випадкового тарана З‑117 яким‑або судном цивільного міністерства, 18 грудня були дані вказівки командирові Южно‑Сахалінської военно‑морської бази, а 19 грудня було передане прохання командуванню 5‑го ВМФ оглянути всі судна, що прибували в порти з району Холмска й перебували в районі Холмска 14-17 грудня

З 19 грудня всі суду, що прибували з району Холмска в Корсаків, Владивосток і Знахідку, ретельно оглядалися водолазами, команди опрашивались, результати оглядів і опитувань повідомлялися в штаб 7‑го ВМФ.

Протягом 19-24 грудня прикордонниками було оглянуто всі західне узбережжя острова Сахаліну від мису Крильон до мису Яблучний, а солдатами Далекосхідного округу - від мису Кузнєцова до міста Чехова. Ніяких предметів із ПЛ ІЗ‑117 не виявлено

Зі спогадів капітана 1‑го рангу у відставці А.В. Тисленкова:

«Коли все трапилося, згадали, що й командир човна Красников і командир бригади Прокоф'єв не хотіли, щоб З‑117 брала участь у навчаннях. Вони просили для неї оргпериод, щоб відновити боєздатність, щоб люди небагато перемкнулися з ремонтних справ на бойове навчання. Але начальник штабу флоту контр‑адмірал Радионов і слухати їх не захотів. Те, що З‑117 пішла в море, вина тільки його. Однак ні в які матеріали розслідувань це не потрапило, адже Радионов віддавав наказу усно...

Всі ми були вражені звісткою про трагедію з «сто сімнадцятої». У тім, що із човном трапилася саме трагедія, сумнівів ні в кого не було. І в цей час начальник политотдела капітан 1‑го рангу Бабусин ні з того ні із сього заявив привселюдно, що, на його думку, наш човен пішов в Америку, що весь екіпаж З‑117 виявився негідниками й зрадниками. Чому він так зробив, я не розумію. Може, хотів підстрахуватися про всякий випадок? Боявся можливих обвинувачень у свою адресу у втраті пильності? Але адже всьому ж є межа? Коли він обізвав екіпаж «сто сімнадцятої» зрадниками, дружини офіцерів з її ледве було Бабусина не вбили. Та й всі ми були дуже обурені його непорядністю».

Тим часом у Москву военно‑морським міністром Н.Г. Кузнєцовим були викликані для розгляду по обставинах загибелі З‑117 командуючий 7‑м флотом вице‑адмірал Холостяків, командир 90‑й бригади капітан 1‑го рангу Прокоф'єв, начальник керування кадрів флоту капітан 1‑го рангу Дячків і начальник керування розвідки флоту капітан 1‑го рангу Мельников. Головою комісії з розслідування справи «Щуки» був призначений адмірал Андрєєв, що негайно вилетів на Далекий Схід з Москви...

А через кілька днів Сталіну був представлений документ наступного змісту:

«Товаришеві Сталіну И.В. Доповідаємо про обставини загибелі підводного човна З‑117 Сьомого военно‑морського флоту. У період 14-16 грудня 1952 р. 90‑я бригада підводних човнів, що базується на Радянську Гавань, проводила тактичне завдання по атаці групою підводних човнів у взаємодії з розвідувальною авіацією умовно зображуваного конвою

Навчання проводилося в районі Татарської протоки до півдня від Радянської Гавані. Керував навчанням командир 90‑й бригади підводних човнів капітан 1‑го рангу Прокоф'єв. План навчання був розглянутий і затверджений Командуючим флотом т. Холостяковым...

Підводний човен З‑117 вийшла з Радянської Гавані в 11 годин 35 хвилин 14 грудня за місцевим часом з розрахунком бути на позиції в районі Холмска до 8 годинників 15 грудня

Всупереч установленому у Военно‑Морських силах порядку повідомлення кораблями при знаходженні в море свого місця не рідше двох разів у добу керівником навчання капітаном 1‑го рангу Прокоф'євим, зі схвалення командуючого флотом вице‑адмірала Холостякова Г.Н. і начальника штабу флоту контр‑адмірала Радионова А.И., було заборонено підводним човнам доносити про свої місця як при переході на позицію, так і в ході навчання. Командармам підводних човнів була дана вказівка доносити тільки про виявлення й про атаку конвою

У результаті цього керівник навчання й штаб флоту не могли знати точного місця підводних човнів при їхньому переході, а також не знали часу заняття підводними човнами своїх позицій

Підводний човен З‑117 також не доносила про своє місце при переході з Радянської Гавані в район порту Холмск.

Командир підводного човна З‑117 зробив два повідомлення в адреса командира бригади човнів: перше повідомлення в 18 годин 10 хвилин 14 грудня про поломку й вихід з ладу правого дизеля й друге повідомлення в 3 години 15 хвилин 15 грудня про те, що дизель уведений у лад. При цьому в обох повідомленнях про місцях підводного човна зазначено не було

Підводний човен З‑117 повинна була донести про виявленні корабля мети ЦЛ‑27, що в 15 годин 15 грудня вийшов з порту Холмска, але цього й інших яких‑або повідомлень від підводного човна не надійшло

Ця обставина дозволяє вважати, що підводний човен З‑117 загинула в період від 3 годин 15 хвилин до 15 годин 15 грудня, при цьому найбільше імовірний час загибелі підводного човна між 3 годинниками 15 хвилинами й 8 годинниками 15 грудня, коли човен при підході до району розвідки в темний час доби повинна була поринути, для того щоб зі світанком бути в підводному положенні

В 3 години 15 хвилин 15 грудня підводний човен З‑117 перебувала, як зазначено на прикладеній схемі, в 43 милях на северо‑захід від Холмска із глибинами моря в цьому районі до 1000 метрів. ДО 8 годинників човен повинна була ввійти в район своєї позиції, нарізаної у вигляді прямокутника зі сторонами 19 і 16 миль із центром майже на паралелі Холмска, в 10 милях від його

У цьому районі підводний човен повинна була перебувати до виявлення мети ЦЛ‑27. Глибина моря в районі від 100 до 500 метрів і в вузькій смузі прибережної частини менше 100 метрів

Цей район був ретельно оглянутий, при цьому на поверхні не було виявлено ні сигнальних буїв, випущених підводним човном, які могли виявитися на поверхні моря при глибинах до 100 метрів, ні інших предметів, що належать підводному човну З‑117. Сигналів про нещастя підводний човен не мав. Це дає підставу думати, що підводний човен загинула на більші глибинах

Через те, що достовірних даних про причини загибелі підводного човна ні, про обставини загибелі підводного човна можна тільки припускати

З огляду на усе що раніше мали місце випадки загибелі підводних човнів, найбільше імовірно, що загибель підводного човна З‑117 могла відбутися при наступних обставинах: неправильне керування підводний човном при зануренні й при маневруванні під водою; несправність матеріальної частини човна; зіткнення з надводним кораблем

Разом із цим був ретельно вивчений особовий склад підводний човна З‑117 і розглянуті можливості навмисного відходу підводний човна в Японію або насильницьке відведення її американцями. Особовий склад мав високе политико‑моральний стан і був політично надійним, тому відхід човна в Японію не вважаємо ймовірним. Зіставляючи всі дані розвідки про дії американців у Японському морі за останнім часом і з огляду на рішучість особового складу, уважаємо відведення підводного човна американцями неможливим

Які ж можливі причини трагедії?

Підводний човен З‑117 до навчання перебував два місяці у ремонті у Владивостоці й вернулася в Радянську Гавань 7 грудня, тобто за 7 днів до початку навчання

Командування бригади й штаб флоту не перевірили рівень бойової підготовки човна з виходом у море, а, ґрунтуючись на старій оцінці підготовленості підводного човна З‑117, допустили участь її в навчанні, чого без перевірки робити не випливало

Свої дії командування флотом і командир бригади підводних човнів пояснювали тим, що підводний човен З‑117 мала найбільше, чим інші середні човни, кількість ходової доби (більше 70), успішно зробила перед навчанням тридобовий перехід із Владивостока в Радянську Гавань і протягом року виконала до 200 занурень

З огляду на двомісячне перебування підводного човна в ремонті й заміну за цей час деякої частини особового складу, не виключено, що підводний човен загинув від неправильного маневрування над водою

Технічний стан підводного човна був задовільне, тому що човен протягом 1946-1950 р. пройшла капітальний ремонти й в 1952 році поточний ремонт сдокованием.

Однак після знаходження човна в ремонті матеріальну частину випливало ретельно перевірити з виходом у море й за допомогою занурення. З огляду на це, загибель підводного човна через несправність матеріальної частини також є ймовірної

Підрив підводного човна на плаваючій міні, як одне з імовірних обставин загибелі човна, розглядався у зв'язку з тим, що 14 грудня в районі позиції підводного човна в районі Холмска рибалками була виявлено плаваючу міну. При ретельному розгляді можливості підриву підводного човна встановлено, що підрив виключений, тому що береговими постами спостереження й кораблем‑метою, що стояли на зовнішньому рейді, сплеск і звук від підриву міни не спостерігався, предметів, що належали підводному човну, які обов'язково повинні спливти при підриві човна на міні, виявлено не було. Сама міна також не була виявлена; очевидно, за міну був прийнятий плаваючий предмет

З метою визначення можливості зіткнення підводного човна с надводними кораблями були перевірені чотири транспорти, які під час навчання проходили в районі його проведення. Але й ця версія не знайшла підтвердження

На підводному човні З‑117 загинули 52 чоловік особистого складів, у тому числі 12 офіцерів. Пошуки підводного човна триває».

Перед від'їздом у Москву Прокоф'єв сказав дружині: «Як всі з'ясується, я подзвоню. Якщо скажу, що всі добре, виходить, не посадили». В Москві Холостякова, Радионова й Прокоф'єва заслуховувало все керівництво країни. Не було тільки Сталіна. Керував заслуховуванням Маленков. Поруч із ним мовчачи сидів і Берия. Однак, до полегшення моряків, через яких‑те півгодини після початку слухань він був викликаний по якому‑те невідкладній справі Сталіним і вже більше на засідання не повернувся. Слухання тривало майже вісім годин. Прокоф'єву запам'яталася деталь: Маленков був неголений і виглядав надзвичайно втомленим. Більше всіх, як буває в таких випадках, обвинувачували самого молодшого, тобто комбрига. Обвинувачення на його адресу зводилися до того, що Прокоф'єв не навчив як треба командира З‑117 і сам не пішов у море саме на цьому підводному човні. Незабаром після повернення з Москви капітана 1‑го рангу В.М. Прокоф'єва звалив інфаркт

Потім був наказ военно‑морського міністра й закрите постанова Ради Міністрів СРСР по факті загибелі підводного човна. Ветерани розповідають, що тут Миколі Герасимовичу Кузнєцову довелося нелегко. Адже по всім існуючим тоді законах екіпаж незнайденого підводного човна належало вважати не загиблим, а зниклої без звістки з усіма що випливають звідси наслідками. Насамперед це стосувалося пенсій родинам членів екіпажа. Адже загиблі пенсії покладалися, а зниклої - немає. Однак справедливість всі же восторжествувала, і пенсії були нараховані, поряд з досить великими одноразовими допомога

Треба віддати належне радянському правительству: до людей віднесли з усім можливою увагою. За вказівкою предсовмина Маленкова родинам загиблих офіцерів були виділені квартири в європейській частині країни. Міста удови вибирали за своїм розсудом. Деякі пункти пенсійного розрахунку й сьогодні звучать незвичайно: «...сестрі матроса Корольова В.С. - Корольовій Валентині Степанівні виділити пенсію в розмірі 300 рублів на місяць до закінчення нею вищого утворення».

Був і наказ про покарання винних у загибелі підводного човна. Командуючому Сьомим Военно‑Морським флотом вице‑адміралові Холостякову Г.Н. оголосили догану. Командир 90‑й бригади підводних човнів капітан 1‑го рангу Прокоф'єв В.М. і начальник политотдела 90‑й бригади підводних човнів капітан 2‑го рангу Никулин А.Н. були зняті з займаних посад і призначені спонижением.

А пошуки зниклої «Щуки» тривали ще цілий рік. І тоді в листопаді 1953 року Н.Г. Кузнєцов, що став на той час адміралом флоту, але, що перетворився в результаті реорганізації ВМФ із военно‑морського міністра в головнокомандуючого ВМФ, підписав повідомлення міністрові оборони СРСР М.А. Булганину:

«...Военно‑Морські сили протягом 1953 року робили пошук підводного човна З‑117, що загинула в грудні 1952 року в південній частині Татарської протоки під час тактичного навчання

Імовірний район загибелі підводного човна обстежений гідроакустикою, металлоискателями, а також протрален придонними тралами. Авіація Тихоокеанскою флоту в той же період систематично оглядала південну частина Татарської протоки. Західне узбережжя острова Сахалін було оглянуто частинами Далекосхідного військового округу й прикордонного військ

Ніяких ознак місцезнаходження загиблого підводного човна З‑117 при пошуку не виявлено. Варто думати, що підводний човен затонув на більших глибинах

Тому подальші дії по пошуку підводного човна З‑117 припинені».

 

[...]
Качан
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58] [59] [60] [61] [62] [63] [64] [65] [66] [67] [68] [69] [70] [71] [72] [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79] [80] [81] [82] [83] [84] [85] [86] [87] [88] [89] [90] [91] [92] [93] [94] [95] [96] [97] [98] [99] [100] [101] [102] [103] [104] [105] [106] [107] [108] [109] [110] [111] [112] [113] [114] [115] [116] [117] [118] [119] [120] [121] [122] [123] [124] [125] [126] [127] [128] [129] [130] [131] [132] [133] [134] [135] [136] [137] [138] [139] [140] [141] [142] [143] [144] [145] [146] [147] [148] [149] [150] [151] [152] [153] [154] [155] [156] [157] [158] [159] [160] [161] [162] [163] [164] [165] [166] [167] [168] [169] [170] [171] [172] [173] [174] [175] [176] [177] [178] [179] [180] [181] [182] [183] [184] [185] [186] [187] [188] [189]